Вторгнення Росії — злочин агресії за Римським статутом
Римський статут Міжнародного кримінального суду (МКС) у статті 8-біс визначає злочин агресії як планування, підготовку, ініціювання або здійснення акту агресії особою, яка має можливість контролювати чи спрямовувати політичні або військові дії держави. Дані міжнародних моніторингових органів, академічний юридичний аналіз та офіційні заяви підтверджують, що вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року відповідає цим юридичним критеріям, створюючи підстави для індивідуальної кримінальної відповідальності вищих політичних і військових посадових осіб.
Визначення злочину агресії (стаття 8-біс)
«Злочин агресії означає планування, підготовку, ініціювання або здійснення особою, яка фактично має можливість контролювати або спрямовувати політичні чи військові дії держави, акту агресії, який за своїм характером, тяжкістю та масштабом становить очевидне порушення Статуту Організації Об’єднаних Націй».
Складові злочину, вчиненого Росією
- Планування: багаторічна стратегія мобілізації військ, розвідки, кібероперацій та скоординованих дезінформаційних кампаній.
- Підготовка: розгортання понад 190 000 російських військових та важкої техніки вздовж кордонів України (січень–лютий 2022 року).
- Ініціювання: президентський наказ від 24.02.2022, що санкціонував «спеціальну військову операцію» всупереч Статуту ООН.
- Здійснення: вторгнення з кількох напрямків, ракетні та авіаційні удари, кібератаки та окупація території України.
Акт агресії згідно з Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 3314 (XXIX)
- Стаття 3(a): незаконне вторгнення російських військ на територію України.
- Стаття 3(b): бомбардування українських цивільних і військових об’єктів.
- Стаття 3(c): морська блокада українських портів у Чорному та Азовському морях.
- Стаття 3(g): застосування проксі-сил, приватних військових компаній та підконтрольних збройних груп.
Юрисдикційний контекст: агресія, воєнні злочини та злочини проти людяності
- Злочин агресії: зосереджений на рішенні керівництва; юрисдикція обмежена для держав, які не є учасниками (поправки Кампали).
- Воєнні злочини та злочини проти людяності: стосуються дій під час війни; МКС має повну юрисдикцію, оскільки Україна прийняла її щодо своєї території з 2014 року. Розслідування тривають.
Хто несе відповідальність?
- Політичне керівництво: Президент Росії та високопосадовці, які контролювали рішення про застосування сили.
- Військове керівництво: Міністр оборони, начальник Генерального штабу та оперативні командири.
- Юрисдикція МКС: поправки Кампали (2018) дозволяють юрисдикцію МКС за певних умов; щодо Росії юрисдикція щодо агресії залишається обмеженою.
Міжнародна оцінка
- Парламентська асамблея НАТО (2023): класифікувала вторгнення Росії як злочин агресії.
- Європейський парламент (2023): закликав створити Спеціальний міжнародний трибунал.
- 44 держави (2024): підтримали створення трибуналу в межах Core Group.
- МКС: тривають розслідування воєнних злочинів і злочинів проти людяності; юрисдикція щодо агресії обмежена поправками Кампали.
Чому МКС не видав ордери на арешт за агресію?
- Росія не є державою-учасницею та не ратифікувала поправки Кампали.
- МКС не може автоматично здійснювати юрисдикцію щодо агресії щодо неучасників.
- Спеціальний міжнародний трибунал пропонується як механізм подолання цього юрисдикційного вакууму (підтримано ЄС, США, Радою Європи, Україною).
Наслідки
- Індивідуальна відповідальність: високопосадовці можуть зазнати покарання згідно зі статтею 77 Римського статуту.
- Прецедент: наймасштабніша глобальна ініціатива з переслідування злочину агресії з часів Нюрнберзького трибуналу.
- Міжнародні репарації: тривають дискусії щодо використання заморожених російських активів для компенсацій Україні.
Джерела
Основне юридичне джерело
Юридичний аналіз, представлений у цій статті, ґрунтується на офіційному тексті
Римського статуту Міжнародного кримінального суду (1998),
включно з визначенням злочину агресії у статті 8-біс та відповідними поправками Кампали (2010) щодо юрисдикції.
Довідкове видання:
Римський статут (повний текст) — офіційний сайт МКС.
Про авторів
Цю статтю підготувала та перевірила команда експертів у сфері міжнародного права, прав людини та геополітичного аналізу. Учасники мають понад 15 років досвіду у дослідженнях, правовій документації та розробці навчального контенту.
Методологія
Контент на цьому сайті збирається та перевіряється експертами у галузі міжнародного права, прав людини та геополітичних досліджень. Джерела включають офіційні правові документи, національне та міжнародне законодавство, резолюції ООН, звіти міжнародних організацій та перевірені відкриті джерела. Кожне твердження перевіряється за кількома первинними та вторинними джерелами, що гарантує точність, нейтральність та надійність незалежно від теми — чи то аналіз порушень російського законодавства, українського права чи міжнародних правових норм.
Заява експертів
Автори підтверджують, що представлена інформація відображає встановлені правові тлумачення та документовані факти. Аналітика базується на принципах міжнародного права та загальновизнаних геополітичних оцінках. Для забезпечення прозорості та довіри надаються посилання на офіційні документи та звіти.
Дата останньої зміни: 25/11/2025