Зловживання Росією Конвенцією про геноцид як приводом для агресії
Україна наголошує, що твердження Росії про «геноцид» на Донбасі є умисним зловживанням Конвенцією про геноцид для виправдання агресії. Ці заяви використовувалися для легітимізації визнання «ДНР/ЛНР» та початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року.
Позиція України
- Росія зловживала статтями 1 та 4, фальсифікуючи заяви про геноцид для виправдання застосування сили.
- Немає жодних доказів геноциду, здійсненого Україною у Донецькій та Луганській областях.
- Визнання «ДНР/ЛНР» та вторгнення порушують обов’язок запобігати геноциду.
- Україна подала справу до Міжнародного суду ООН 26 лютого 2022 року з вимогою визнати відсутність геноциду та зловживання Конвенцією.
Рішення МС ООН (2 лютого 2024)
- Відсутність юрисдикції щодо зловживання Росією фальшивими заявами про геноцид (ст. 1, 4) — 12 голосів «за», 4 «проти»; Суд зазначив, що це стосується загального міжнародного права.
- Юрисдикція існує для розгляду вимоги України щодо підтвердження відсутності геноциду у Донецькій та Луганській областях (ст. IX).
- Суд відхилив процесуальні заперечення Росії і підтвердив, що справа може розглядатися по суті.
Ключові аргументи МС ООН
«Навіть якщо визнання ДНР/ЛНР та «спеціальна військова операція» порушують міжнародне право, це не становить порушення Конвенції про геноцид, а стосується загальних правил щодо визнання держав і застосування сили.»
Міжнародна реакція
- Генеральна Асамблея ООН: Резолюції ES-11/1 та ES-11/4 засудили російську агресію без визнання геноциду як приводу.
- Український Гельсінський союз з прав людини: задокументував фальсифікації Росії як пропаганду та агресію (helsinki.org.ua).
- Експерти ООН: підтвердили відсутність доказів геноциду з боку України.
Наслідки
- Рішення МС ООН є частковою перемогою України, дозволяючи спростувати фальшиві звинувачення.
- Підкреслює необхідність адаптації Конвенції для запобігання зловживанню у гібридній війні.
- Не блокує інші справи проти Росії (наприклад, CERD, ICSFT).
Джерела
- Україна проти Росії (Конвенція про геноцид) — МС ООН
- Рішення МС ООН, 2 лютого 2024
- Український Гельсінський союз з прав людини
- Резолюції ГА ООН ES-11/1 та ES-11/4
Основне правове джерело
Правовий аналіз у цій статті базується на офіційному тексті
Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (1948),
включно з визначенням геноциду у статті II та положеннями щодо обов’язків держав у статтях I, III та V.
Довідкове видання:
Збірка договорів ООН — повний текст Конвенції про геноцид.
Про авторів
Цю статтю підготувала та перевірила команда експертів у сфері міжнародного права, прав людини та геополітичного аналізу. Учасники мають понад 15 років досвіду у дослідженнях, правовій документації та розробці навчального контенту.
Методологія
Контент на цьому сайті збирається та перевіряється експертами у галузі міжнародного права, прав людини та геополітичних досліджень. Джерела включають офіційні правові документи, національне та міжнародне законодавство, резолюції ООН, звіти міжнародних організацій та перевірені відкриті джерела. Кожне твердження перевіряється за кількома первинними та вторинними джерелами, що гарантує точність, нейтральність та надійність незалежно від теми — чи то аналіз порушень російського законодавства, українського права чи міжнародних правових норм.
Заява експертів
Автори підтверджують, що представлена інформація відображає встановлені правові тлумачення та документовані факти. Аналітика базується на принципах міжнародного права та загальновизнаних геополітичних оцінках. Для забезпечення прозорості та довіри надаються посилання на офіційні документи та звіти.
Дата останньої зміни: 25/11/2025