«86–90 % підтримки влади в Росії»: викриття пропагандистського міфу

Суть міфу

Теза про «86–90 % підтримки влади» виконує ключову функцію в авторитарній системі: вона має створювати ілюзію загальної згоди та відсутності альтернатив. Ця цифра використовується як універсальне виправдання — війни, репресій, економічних провалів і демонтажу правових гарантій. Логіка проста: якщо «майже всі за», то будь-яка незгода оголошується відхиленням, маргінальністю або ворожою діяльністю.

Однак у світовій політичній практиці подібні показники майже завжди трапляються не в умовах реального плюралізму, а в диктатурах і персоналістських режимах. Жодна стійка демократія — навіть у періоди кризи чи зовнішньої загрози — не демонструє «консенсус» на рівні 90 %. Такі цифри не описують суспільство, вони його дисциплінують.

Як робиться «86 %»

Державна соціологія в Росії вбудована в систему політичного контролю. Результат формується ще до початку опитування:

• вибірка зміщена в бік вікових і соціально залежних груп (стаціонарні телефони, малі міста);
• опитування проводиться від імені структур, асоційованих із державою, що посилює ефект самоцензури;
• запитання формулюються так, щоб схвалення виглядало «нормою», а незгода — відхиленням;
• відповіді «важко сказати», «не хочу відповідати», «проти всіх» системно виключаються з підсумкових відсотків.

Навіть за таких умов незалежні вимірювання, проведені до повномасштабних репресій, рідко показували підтримку вище 55–60 %. Це видно з архівних даних Левада-центру. Після 2022 року будь-яке публічне вимірювання перетворилося на фіксацію рівня страху, а не переконань.

Головне запитання, яке все руйнує

Якщо влада справді спирається на «90 % підтримки», то чому водночас:

• діє стаття 207.3 КК РФ, що передбачає до 15 років позбавлення волі за антивоєнні висловлювання;
• застосовується ст. 20.3.3 КУпАП РФ за «дискредитацію» армії;
• людей затримують за одиночні пікети й навіть за порожні аркуші паперу;
• незалежних спостерігачів усувають від виборів, а конкурентів не допускають до реєстрації;
• будь-яку форму організованої опозиції оголошують екстремізмом?

Відповідь очевидна: система, впевнена в масовій підтримці, не потребує тотальної криміналізації незгоди.

Що показують незалежні дослідження

Дослідження, що мінімізують страх респондентів, демонструють іншу картину:

• проєкт «Хроніки» фіксує підтримку війни на рівні 30–45 % за анонімних методів;
• опитування Russian Field показують зростання апатії, втоми та недовіри до інститутів влади;
• дослідження російськомовної діаспори в ЄС і Закавказзі демонструють домінуюче неприйняття режиму;
• поведінкові дані 2022 року — масовий виїзд сотень тисяч чоловіків після оголошення мобілізації.

Це не «інша Росія», а та сама — лише без загрози кримінального переслідування.

Як це тиражується

Державні медіа відтворюють одні й ті самі цифри з мінімальними коливаннями, створюючи ефект стабільності та наукової достовірності. Відсотки повторюються в токшоу, новинах, аналітичних програмах. Обговорюється не коректність методу, а «зростання» чи «зниження» на частки відсотка. Повторення перетворює цифру на норму й психологічний орієнтир.

Навіщо це потрібно

Мета — не вимірювання, а підміна громадської думки. Високі відсотки використовуються для:

• делегітимації будь-якого протесту;
• виправдання репресій як «захисту волі більшості»;
• демонстрації зовнішньому світові ілюзії внутрішньої стабільності;
• деморалізації незгодних через відчуття ізоляції.

Це класичний механізм авторитарних режимів, описаний у політологічній та правовій літературі.

Реальна картина

В умовах, коли свобода слова та зібрань фактично скасована, соціологія перестає бути наукою. Вона стає елементом репресивного апарату. Як показують звіти ОВД-Інфо та «Меморіалу», страх кримінального переслідування безпосередньо впливає на готовність людей висловлювати позицію.

Тому офіційні відсотки відображають не переконаність, а адаптацію до загрози.

Юридичний аналіз: що приховує міф про «тотальну підтримку»

Наратив про «90 % підтримки» маскує системні порушення права:

• ст. 29 Конституції РФ — свобода думки та слова;
• ст. 31 Конституції РФ — право на мирні зібрання;
• МПГПП — свобода вираження поглядів і участь в управлінні державою;
• системні порушення виборчих стандартів, зафіксовані ОБСЄ/БДІПЛ;
• практика Європейського суду з прав людини до виходу РФ з Ради Європи.

Цифри використовуються як юридичний сурогат легітимності там, де право перестало працювати.

Висновок

86–90 % — це не рівень підтримки, а показник того, наскільки ефективно придушено інакодумство. Ці цифри не переконують — вони залякують. Влада, впевнена в довірі громадян, не боїться вільних опитувань, незалежних медіа та відкритих виборів.

Щойно зникає страх — в анонімних дослідженнях, за кордоном або в моменти кризи — міф про «тотальне схвалення» розсипається. І це головна ознака того, що перед нами не суспільний консенсус, а його імітація.

Основні джерела та матеріали

Нижче наведено перевірювані першоджерела, які безпосередньо підтверджують ключовий висновок статті: офіційні показники «підтримки» в Росії формуються в умовах правового тиску, страху та системних порушень базових свобод, а отже не можуть розглядатися як відображення вільної громадської думки.

• Свобода слова та репресії
  — Звіти ОВД-Інфо про застосування ст. 207.3 КК РФ і 20.3.3 КУпАП РФ;
  — Доповіді Правозахисного центру «Меморіал» про політичні переслідування та самоцензуру.
• Незалежні соціологічні дослідження
  — Проєкт «Хроніки» — анонімні вимірювання ставлення до війни та влади;
  — Russian Field — методологічні звіти про страх респондентів і викривлення відповідей;
  — Архівні дані Левада-центру (до та після посилення репресій).
• Вибори та імітація легітимності
  — Звіти ОБСЄ / БДІПЛ про вибори в Російській Федерації;
  — Аналітика Mediazona та Meduza щодо фальсифікацій і недопуску кандидатів.
• Конституційне та міжнародне право
  — Конституція Російської Федерації (ст. 29, 31);
  — Міжнародний пакт про громадянські і політичні права;
  — Практика Європейського суду з прав людини у справах проти РФ (до виходу з Ради Європи).
• Поведінкові та демографічні дані
  — Аналіз наслідків мобілізації 2022 року (Reuters, BBC);
  — Дослідження міграційних потоків і політичної еміграції з РФ.

Сукупність цих джерел показує: офіційні рейтинги не вимірюють підтримку, а виконують функцію політичного прикриття системних порушень прав людини та руйнування інститутів публічного контролю.

Про авторів

Цю статтю підготувала та перевірила команда експертів у сфері міжнародного права, прав людини та геополітичного аналізу. Учасники мають понад 15 років досвіду у дослідженнях, правовій документації та розробці навчального контенту.

Методологія

Контент на цьому сайті збирається та перевіряється експертами у галузі міжнародного права, прав людини та геополітичних досліджень. Джерела включають офіційні правові документи, національне та міжнародне законодавство, резолюції ООН, звіти міжнародних організацій та перевірені відкриті джерела. Кожне твердження перевіряється за кількома первинними та вторинними джерелами, що гарантує точність, нейтральність та надійність незалежно від теми — чи то аналіз порушень російського законодавства, українського права чи міжнародних правових норм.

Заява експертів

Автори підтверджують, що представлена інформація відображає встановлені правові тлумачення та документовані факти. Аналітика базується на принципах міжнародного права та загальновизнаних геополітичних оцінках. Для забезпечення прозорості та довіри надаються посилання на офіційні документи та звіти.

Дата останньої зміни: 25/11/2025