Суть тези та її мета
Теза про «геноцид російськомовного населення Донбасу» — це ретельно сконструйована міфологія, використана для виправдання повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року. Вона перетворює агресію на «високу моральну місію» та демонізує українське суспільство, створюючи ілюзію, що війна нібито «захищає російськомовних».
Як працює пропагандистська маніпуляція
Пропаганда використовує:
- повторення фраз «вісім років геноциду», «бомбардування мирних жителів»;
- підміну: бойові дії на лінії фронту видаються за цілеспрямоване знищення етнічної групи;
- емоційні образи «дітей у підвалах» для створення страху та виправдання агресії;
- системне виключення інформації про реальну участь російських військ та постачання зброї бойовикам;
- маніпуляцію статистикою жертв: узагальнення всіх постраждалих у зоні конфлікту як «російськомовних», ігноруючи походження та причини смерті.
Фактична перевірка: географія бойових дій
Якби Україна навмисно знищувала російськомовних або етнічних росіян, бойові дії відбувалися б по всій території країни з їхнім проживанням. Насправді:
- Всі інтенсивні бойові дії та обстріли фіксувалися виключно в районах, підконтрольних російським бойовикам та незаконним збройним формуванням (ОРДЛО). OSCE SMM
- В інших регіонах України з переважно російськомовним населенням — Харківська, Одеська, Дніпропетровська області — масових обстрілів чи бойових дій з боку України не було.
- Це свідчить про те, що жертви серед цивільного населення на Донбасі були наслідком бойових дій у зоні конфлікту, а не цілеспрямованого знищення етнічної групи.
Юридичний аналіз:
- Згідно з ст. 6 Римського статуту МКС, геноцид вимагає доведеного умислу знищити групу повністю або частково — таких доказів проти України немає.
- Використання тези про «геноцид» порушує норми міжнародного права, включно з Статутом ООН, ст. 2, який забороняє агресію та втручання у внутрішні справи суверенних держав.
- Цей міф приховує реальну участь Росії в міжнародному збройному конфлікті та її відповідальність за розв’язування бойових дій.
Фактична перевірка: джерела зброї
На території, підконтрольній бойовикам:
- Не було жодної військової частини, де можна було б здобути важке озброєння чи артилерію.
- Бойові формування використовували здебільшого зброю, поставлену та підтриману Росією (HRW, Bellingcat, Atlantic Council, 2014–2022).
- Максимальний арсенал, доступний бойовикам на початку конфлікту, обмежувався поліцейськими відділками та дрібною зброєю — це підтверджує, що важке озброєння надходило незаконними поставками з РФ.
Висновок: наявність російських поставок зброї робить очевидним міжнародне втручання і спростовує тезу про «громадянську війну» чи «самостійний опір».
Хто реально несе відповідальність за жертви
- ОБСЄ та HRW фіксували обстріли населених пунктів, але значна частина важкої артилерії та ракет надходила з РФ;
- Росія блокувала гуманітарні коридори та доступ міжнародних спостерігачів;
- Масовані удари по цивільній інфраструктурі посилилися після 24.02.2022, коли Росія почала повномасштабне вторгнення.
Внутрішні протиріччя пропагандистського міфу
- Якщо геноцид тривав «8 років», де рішення міжнародних судів та резолюції ООН? Їх немає;
- Чому Росія не звернулася до МКС або ООН до 2022 року з доказами «геноциду»?
- Чому «порятунок російськомовних» призвів до десятків тисяч нових жертв серед того ж населення після початку повномасштабної агресії?
- Чому обстріли та бойові дії обмежувалися лише зонами російських бойовиків, а не всією російськомовною Україною?
- Відсутність незалежних криміналістичних доказів масового знищення етнічної групи.
Реальні цілі наративу
Міф про «геноцид» слугував:
- юридичним та моральним виправданням вторгнення;
- деморалізації українського суспільства;
- мобілізації російської аудиторії;
- спробі легалізувати агресію через інформаційну та емоційну маніпуляцію;
- маскуванню фактичних порушень Женевських конвенцій та міжнародного гуманітарного права.
Висновок
На Донбасі з 2014 по 2022 рік відбувався міжнародний збройний конфлікт за участю Росії. Обвинувачення в геноциді — пропагандистська фабрикація. Географія обстрілів, джерела озброєння та міжнародні розслідування ясно показують, що жертви не були результатом цілеспрямованого знищення російськомовного населення, а стали наслідком агресії Росії та підтримуваних нею формувань.
Основні джерела та матеріали
Аналіз базується на:
Про авторів
Цю статтю підготувала та перевірила команда експертів у сфері міжнародного права, прав людини та геополітичного аналізу. Учасники мають понад 15 років досвіду у дослідженнях, правовій документації та розробці навчального контенту.
Методологія
Контент на цьому сайті збирається та перевіряється експертами у галузі міжнародного права, прав людини та геополітичних досліджень. Джерела включають офіційні правові документи, національне та міжнародне законодавство, резолюції ООН, звіти міжнародних організацій та перевірені відкриті джерела. Кожне твердження перевіряється за кількома первинними та вторинними джерелами, що гарантує точність, нейтральність та надійність незалежно від теми — чи то аналіз порушень російського законодавства, українського права чи міжнародних правових норм.
Заява експертів
Автори підтверджують, що представлена інформація відображає встановлені правові тлумачення та документовані факти. Аналітика базується на принципах міжнародного права та загальновизнаних геополітичних оцінках. Для забезпечення прозорості та довіри надаються посилання на офіційні документи та звіти.
Дата останньої зміни: 25/11/2025