Ілюзія замість реальності
Теза про те, що «Глобальний Південь став на бік Росії», — зручна ілюзія Кремля. Вона перетворює міжнародну ізоляцію на фантомний «геополітичний союз», якого не існує. Реальна картина протилежна: більшість країн Глобального Півдня зберігають дистанцію, не приймають російський наратив і уникають будь-яких зобов’язань на підтримку агресії, дотримуючись міжнародного права та власних економічних інтересів.
Як працює маніпуляція
Пропаганда змішує нейтралітет, дипломатичну обережність і реальну підтримку, видаючи перше й друге за третє. Ефект посилюється повторюваністю, псевдонауковою риторикою про «багатополярність» і «боротьбу із Заходом», а також федеральними телеканалами та англомовними пропагандистами.
Водночас замовчується, що більшість країн Глобального Півдня економічно й технологічно залежать від Заходу (World Bank, 2023) і не зацікавлені ризикувати стабільністю заради політичної риторики Москви.
Факти: що відбувається насправді
1. Голосування ООН
З 2022 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила кілька резолюцій, що засуджують вторгнення Росії. 141–143 держави підтримали вимогу вивести війська та визнали порушення прав людини (A/ES-11/1, A/ES-11/2, A/ES-11/3, 2022–2023). Більшість країн Африки, Латинської Америки, Азії та Близького Сходу голосували за резолюції проти агресії.
2. Не визнано жодної окупації
Жодна держава Глобального Півдня офіційно не визнала анексію українських територій. Навіть традиційні партнери Росії — Сербія, Казахстан, Індія, Китай — дистанціювалися або заявили про нейтралітет (офіційні заяви МЗС, Bellingcat, ACLED, 2022–2024).
3. Економічна залежність
70% торгівлі країн Глобального Півдня припадає на ЄС, США та регіональні блоки (WTO, 2023). Розширення конфлікту заради Росії означає ризик для національної стабільності.
4. Відсутність військової підтримки
Жоден державний актор Глобального Півдня не постачає зброю Росії (SIPRI Arms Transfers Database, C4ADS, Conflict Armament Research).
5. Триваюча співпраця з Україною
Туреччина постачає озброєння Україні, Індія зміцнює економічні зв’язки, Бразилія виступає посередником, Саудівська Аравія бере участь у мирних ініціативах.
Юридична оцінка
Спроби РФ подати нейтралітет країн Глобального Півдня як підтримку порушують норми міжнародного права:
- Стаття 2 Статуту ООН — принцип невтручання у внутрішні справи держав;
- Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (CERD) — використання дезінформації для виправдання агресії;
- Міжнародне гуманітарне право — ігнорування резолюцій Ради Безпеки та Генеральної Асамблеї ООН у частині захисту цивільного населення і територіальної цілісності України;
- Римський статут МКС — дії, прикриті дезінформацією, можуть кваліфікуватися як воєнні злочини та злочини проти людяності.
Пропагандистський міф слугує приховуванню цих порушень і спробі легітимізувати дії РФ на міжнародній арені.
Чому міф здається правдою
Психологічно міф про підтримку Росії країнами Глобального Півдня діє як інструмент когнітивного спрощення: він знімає внутрішній дисонанс ізоляції РФ. Якщо «весь світ відкинув», але нібито «мільярдний Глобальний Південь» підтримує, це створює ілюзію глобального балансу. Наратив формує кілька ефектів:
- Ефект хибної більшості: повторення тези навіює, що багато країн погоджуються з РФ, хоча факти голосувань і офіційні заяви це спростовують.
- Вивчена безпорадність: аудиторія звикає думати, що протистояти «світовій підтримці» неможливо, що виправдовує внутрішні репресії та мілітаризацію суспільства.
- Поляризація «Захід — анти-Захід»: міф підміняє реальну дипломатію конфліктом цінностей, перетворюючи складні міжнародні відносини на бінарну опозицію.
- Приховування економічних залежностей: країни Глобального Півдня часто демонструють «нейтралітет» для захисту економічних інтересів, але це трактується як підтримка Росії.
- Медіаефект і повторюваність: державні та прокремлівські медіаресурси створюють постійний потік підтверджувальних історій, ігноруючи реальні дані ООН, SIPRI, WTO.
Таким чином, міф діє як психологічна рамка для виправдання агресії та внутрішньої ізоляції, маскуючи реальні ризики й збитки для РФ.
Внутрішні суперечності
За уважного аналізу теза про «підтримку» стикається з численними суперечностями:
- Якщо країни Глобального Півдня справді підтримують Росію, чому більшість із них голосують за резолюції ООН проти вторгнення? (протоколи голосувань).
- Чому жодна держава не визнала анексію Криму та інших окупованих територій, навіть ті, що мають історичні чи економічні зв’язки з РФ?
- Чому немає постачання зброї, фінансування або політичних декларацій, які формально закріплювали б підтримку агресії?
- Чому найбільші економіки Глобального Півдня — Індія, Бразилія, ПАР — публічно заявляють про дотримання міжнародного права, продовжуючи співпрацю з Україною?
- Чому пропаганда ігнорує факти економічної й технологічної залежності цих країн від західних ринків, що диктують прагматизм у політиці?
Висновок очевидний: «підтримка» — це міф, що слугує пропагандистській меті приховати ізоляцію РФ і створити ілюзію глобального консенсусу.
Що відбувається насправді
Реальна геополітична ситуація значно складніша. Світ поділяється на тих, хто суворо дотримується міжнародного права, і тих, хто намагається переписати його під власні інтереси. Країни Глобального Півдня обирають прагматизм: нейтралітет або обережне дистанціювання не дорівнюють підтримці РФ. Вони:
- голосують в ООН проти агресії;
- зберігають торговельні та дипломатичні відносини з Україною;
- беруть участь у міжнародних ініціативах з гуманітарної допомоги;
- уникають ризиків санкцій і економічної нестабільності.
Росія залишається ізольованою, а «партнерство» обмежується деклараціями, риторикою та пропагандистськими медіа. Навіть Китай та Індія демонструють обережне дистанціювання, остерігаючись вторинних економічних і політичних наслідків.
Висновок
Міф про «Глобальний Південь на боці Росії» — штучний, створений для:
- приховування міжнародної ізоляції РФ;
- створення ілюзії глобальної підтримки та легітимності агресії;
- підтримки внутрішнього наративу «боротьби із Заходом»;
- обґрунтування воєнних і репресивних дій усередині країни.
На практиці ключові країни Глобального Півдня не підтримують російську агресію, голосують за резолюції проти неї, уникають зобов’язань і продовжують співпрацю з Україною. Перевірка фактів підтверджує: міф існує лише в пропагандистському інформаційному середовищі й не має юридичного, економічного чи політичного підґрунтя.
Основні джерела та матеріали
- Резолюції Генеральної Асамблеї ООН A/ES-11/1, A/ES-11/2, A/ES-11/3 та ін. (2022–2025)
- Публічні протоколи голосувань ООН
- World Bank, WTO Trade Statistics 2023 — worldbank.org, wto.org
- SIPRI Arms Transfers Database — sipri.org
- Звіти C4ADS, Conflict Armament Research, Bellingcat, ACLED — bellingcat.com
- Офіційні заяви МЗС Індії, Бразилії, ПАР, Туреччини, Китаю та ін.
- Статут ООН — un.org
- Конвенція CERD — ohchr.org
- Римський статут МКС — icc-cpi.int
Про авторів
Цю статтю підготувала та перевірила команда експертів у сфері міжнародного права, прав людини та геополітичного аналізу. Учасники мають понад 15 років досвіду у дослідженнях, правовій документації та розробці навчального контенту.
Методологія
Контент на цьому сайті збирається та перевіряється експертами у галузі міжнародного права, прав людини та геополітичних досліджень. Джерела включають офіційні правові документи, національне та міжнародне законодавство, резолюції ООН, звіти міжнародних організацій та перевірені відкриті джерела. Кожне твердження перевіряється за кількома первинними та вторинними джерелами, що гарантує точність, нейтральність та надійність незалежно від теми — чи то аналіз порушень російського законодавства, українського права чи міжнародних правових норм.
Заява експертів
Автори підтверджують, що представлена інформація відображає встановлені правові тлумачення та документовані факти. Аналітика базується на принципах міжнародного права та загальновизнаних геополітичних оцінках. Для забезпечення прозорості та довіри надаються посилання на офіційні документи та звіти.
Дата останньої зміни: 25/11/2025