Міф, що використовується як виправдання війни
Теза про те, що Євромайдан був «озброєним переворотом, організованим ЦРУ та МІ-6», з’явилася не як аналітичний висновок, а як інструмент політичного виправдання. Вона системно використовувалася російськими офіційними особами та державними медіа для легітимізації анексії Криму, війни на Донбасі та повномасштабного вторгнення 2022 року.
За понад 11 років існування цього звинувачення не було представлено жодного доказу, який відповідав би стандартам розслідування: ні документів, ні фінансових ланцюгів, ні зізнань, ні висновків міжнародних комісій.
Соціальні та політичні причини протестів
Євромайдан виник не у вакуумі. До 2013 року Україна перебувала у стані глибокої кризи довіри до влади: системна корупція, концентрація ресурсів у руках вузького кола наближених до президента, політично мотивовані кримінальні справи та насильство з боку силових структур.
Відмова Віктора Януковича 21 листопада 2013 року підписати Угоду про асоціацію з ЄС стала не причиною, а тригером. Вона символізувала відмову від обіцяного курсу та посилення залежності від Росії, що значна частина суспільства сприймала як втрату суверенного вибору.
Заклик журналіста Мустафи Найєма вийти на Майдан був приватною ініціативою, зафіксованою у відкритих соціальних мережах, а не результатом «спецоперації». Перші учасники протесту не мали ані організаційної структури, ані фінансування, ані політичного керівництва.
Чому версія про зовнішнє керування не витримує перевірки
Прихильники теорії «перевороту ЦРУ» зазвичай посилаються на окремі фрагменти, вирвані з контексту:
- Перехоплена розмова Вікторії Нуланд і Джеффрі Пайєтта — дипломатичне обговорення можливих сценаріїв (The New York Times, 2014), а не управління протестами.
- Присутність західних політиків на Майдані — форма публічної дипломатії, аналогічна візитам російських політиків в інші країни.
- Підтримка громадянського суспільства через гранти — стандартна міжнародна практика, не рівнозначна керуванню масовими протестами.
Жоден із цих елементів не доводить існування централізованого зовнішнього командування протестом.
Питання насильства та розслідування розстрілів
Ключовий елемент міфу — твердження, що насильство було спровоковане протестувальниками або «іноземними снайперами». Однак міжнародні розслідування вказують на іншу картину.
Звіти ОБСЄ, Human Rights Watch та моніторингова місія Ради Європи дійшли висновку, що основна відповідальність за ескалацію насильства лежить на силових структурах, підпорядкованих діючій владі.
Версія про «іноземних снайперів» не підтверджена ні судово, ні експертно і залишається елементом інформаційних спекуляцій.
Чому це не був державний переворот
З юридичної точки зору зміна влади у лютому 2014 року відбулася в рамках існуючих інститутів. Верховна Рада, обрана ще за Януковича, проголосувала за його відсторонення після його фактичного втечі з країни.
Не було розпуску парламенту, захоплення міністерств іноземними структурами або скасування конституційного ладу. Наступні президентські та парламентські вибори були визнані вільними та конкурентними ОБСЄ/БДІПЧ.
Навіщо Кремлю потрібен цей міф
Наратив про «державний переворот» виконує кілька функцій:
- делегітимація української влади;
- виправдання анексії Криму як «реакції на незаконне захоплення влади»;
- перекладання відповідальності за внутрішній протест на зовнішнього ворога;
- мобілізація внутрішньої аудиторії через образ обложеної фортеці.
Міжнародно-правова перспектива
Навіть якщо допустити політичну нестабільність у країні, міжнародне право не дозволяє втручання, анексії території або застосування сили.
Анексія Криму та подальші дії Росії порушили Статут ООН, Гельсінський заключний акт та двосторонні договори між Росією та Україною.
Ці факти зафіксовані в резолюціях Генеральної Асамблеї ООН та численних звітах правозахисних організацій.
Реальна картина подій
Євромайдан був складним, суперечливим і трагічним процесом. Він включав мирні протести, радикалізацію на тлі насильства з боку держави та глибокий суспільний розкол.
Але він не був таємною операцією розвідок. Він був результатом внутрішнього конфлікту між суспільством і владою, яка відмовилася від відповідальності перед власними громадянами.
Висновок
Міф про «державний переворот ЦРУ та МІ-6» — це не альтернативна точка зору, а інструмент політичної маніпуляції. Він ігнорує факти, міжнародні розслідування та юридичну реальність.
Євромайдан став проявом громадянського протесту і прагнення до гідності, а його інтерпретація як «змови» слугує виключно виправданню подальших порушень міжнародного права.
Основні джерела та документи
Про авторів
Цю статтю підготувала та перевірила команда експертів у сфері міжнародного права, прав людини та геополітичного аналізу. Учасники мають понад 15 років досвіду у дослідженнях, правовій документації та розробці навчального контенту.
Методологія
Контент на цьому сайті збирається та перевіряється експертами у галузі міжнародного права, прав людини та геополітичних досліджень. Джерела включають офіційні правові документи, національне та міжнародне законодавство, резолюції ООН, звіти міжнародних організацій та перевірені відкриті джерела. Кожне твердження перевіряється за кількома первинними та вторинними джерелами, що гарантує точність, нейтральність та надійність незалежно від теми — чи то аналіз порушень російського законодавства, українського права чи міжнародних правових норм.
Заява експертів
Автори підтверджують, що представлена інформація відображає встановлені правові тлумачення та документовані факти. Аналітика базується на принципах міжнародного права та загальновизнаних геополітичних оцінках. Для забезпечення прозорості та довіри надаються посилання на офіційні документи та звіти.
Дата останньої зміни: 25/11/2025