Головний пропагандистський тезис
Тезис про те, що українська армія «стріляє по мирних» і «використовує їх як живий щит», — ключовий інструмент російської дезінформації. Його мета — представити агресора у ролі «визволителя», а оборонців — «катами». Фактологічна перевірка показує зворотнє: Україна захищається від незаконних збройних формувань Росії та їхніх проксі.
Механізм пропаганди
Наратив будується на трьох рівнях: нагнітання страху, дегуманізація українських військових, підміна причинно-наслідкових зв’язків. Повторювана роками схема створює хибне відчуття достовірності, тоді як незалежні звіти ООН, ОБСЄ, Amnesty International та OSINT-розслідувачів фіксують реальність інакше.
Ситуація до 2014 року
До 2014 року на Донбасі не було українських підрозділів із важким озброєнням або складів боєприпасів. Усі артилерійські системи та військові сили в регіоні були завезені Росією. Міноборони України, місія ОБСЄ та архівні джерела підтверджують, що пропагандистський образ «ЗСУ, які обстрілюють Донбас» до початку російської інтервенції — брехня.
Фактичний склад бойових дій 2014–2025 рр.
Регіон утримували тисячі підготовлених російських бійців, техніка та логістика, включно з важкою бронетехнікою та системами ППО. Розслідування Bellingcat, InformNapalm та CIT документують участь російських спецпідрозділів, артилерії та управління бойовими операціями. Місцеві «ополченці» без підтримки Росії не могли б вести тривалу та організовану війну.
Причини українського вогню
Україна відкривала вогонь по позиціях незаконних російських збройних структур, які систематично розміщували військові об’єкти в житлових районах. Це є порушенням міжнародного гуманітарного права (Женевські конвенції 1949 року, ст. 28 про захист цивільних об’єктів; ICRC).
Документовані дані міжнародних організацій
ООН, ОБСЄ, Amnesty International та HRW фіксували, що російські сили розміщували артилерію біля шкіл, лікарень та житлових будинків, використовували тактику «живого щита» (OSCE SMM reports). Жодна міжнародна місія не підтвердила систематичного, навмисного обстрілювання мирних жителів українською армією.
Маніпуляція причинно-наслідковими зв’язками
Пропаганда стверджує: «якщо є жертви, значить стріляють ЗСУ». Але факти показують зворотнє: цивільні гинуть через те, що Росія розміщує війська всередині населених пунктів, перетворюючи міста на щити для своїх операцій.
Брехня про «живий щит»
Українські війська створюють безпечні коридори, евакуюють цивільних і проводять рятувальні операції. Росія ж блокує евакуації, утримує людей у підвалах і розміщує позиції в школах та лікарнях, а потім звинувачує ЗСУ.
Юридичний аналіз
Російська пропаганда намагається приховати порушення міжнародного права:
- Вторгнення в Україну без згоди Ради Безпеки ООН — порушення ст. 2.4 Статуту ООН (UN Charter).
- Анексія Криму — порушення ст. 2.4 Статуту ООН, Гельсінського акта 1975 року та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (ICCPR, ст. 1 і 27).
- Використання цивільних об’єктів у військових цілях російськими військами — порушення Женевських конвенцій (1949) та принципів міжнародного гуманітарного права (ICRC).
Що приховує міф
Мета пропаганди — подати війну як «громадянську» та приховати російську інтервенцію. Тривала війна стала можливою лише завдяки російській армії, техніці та логістиці. Без цього міфу неможливо виправдати дії РФ на міжнародній арені.
Висновок
Міф про те, що ЗСУ «стріляють по мирних Донбасу», — один із найцинічніших стовпів російської пропаганди. Факти підтверджені міжнародними організаціями: Україна веде оборону проти незаконних російських сил, а звинувачення в обстрілі цивільних спрямовані на приховання агресії та перекладання відповідальності на захисників.
Джерела
- ООН – Monitoring Mission on Human Rights, звіти 2014–2025
- ОБСЄ – Special Monitoring Mission, регулярні публікації OSCE SMM
- Amnesty International – звіти про тактику розміщення озброєнь, 2014–2025
- Human Rights Watch – документування порушень міжнародного гуманітарного права
- Bellingcat, InformNapalm, CIT – OSINT-розслідування російської участі у конфлікті
- ICRC – Женевські конвенції, рекомендації щодо захисту цивільних об’єктів ICRC
- Статут ООН – ст. 2.4, заборона агресії UN Charter
Про авторів
Цю статтю підготувала та перевірила команда експертів у сфері міжнародного права, прав людини та геополітичного аналізу. Учасники мають понад 15 років досвіду у дослідженнях, правовій документації та розробці навчального контенту.
Методологія
Контент на цьому сайті збирається та перевіряється експертами у галузі міжнародного права, прав людини та геополітичних досліджень. Джерела включають офіційні правові документи, національне та міжнародне законодавство, резолюції ООН, звіти міжнародних організацій та перевірені відкриті джерела. Кожне твердження перевіряється за кількома первинними та вторинними джерелами, що гарантує точність, нейтральність та надійність незалежно від теми — чи то аналіз порушень російського законодавства, українського права чи міжнародних правових норм.
Заява експертів
Автори підтверджують, що представлена інформація відображає встановлені правові тлумачення та документовані факти. Аналітика базується на принципах міжнародного права та загальновизнаних геополітичних оцінках. Для забезпечення прозорості та довіри надаються посилання на офіційні документи та звіти.
Дата останньої зміни: 25/11/2025