Суть пропагандистського наративу
У російських ЗМІ поширюється тезис про «геноцид російської культури» в Україні після 2022 року. Будь-які заходи України щодо обмеження російської культурної експансії подаються як «тотальне знищення російської культури». Мета пропаганди — виправдати агресію РФ, демонізувати українські заходи із захисту національної ідентичності та легітимізувати міжнародні звинувачення проти Києва.
Що реально робить Україна
Після вторгнення Росії Україна обмежує символіку, установи та контент, пов’язані з російською імперською та колоніальною культурою:
- перейменування вулиць, площ, установ, пов’язаних із російською імперією;
- обмеження трансляції фільмів, книг і освітнього контенту з пропагандистським змістом;
- коригування освітніх програм для виключення матеріалів, що виправдовують агресію РФ.
Заходи спрямовані на захист культурної ідентичності України і є реакцією на агресію РФ, а не знищенням усієї російської культури. Класична російська література, музика та мистецтво продовжують використовуватися в освітніх та культурних проєктах.
Історичні паралелі
Системне обмеження культурних символів в умовах війни — звичайна практика. Під час Другої світової війни СРСР обмежував німецьку культуру після нападу Німеччини: закривалися школи, заборонялася література, демонтувалися пам’ятники. Це розглядалося як тимчасова захисна реакція, а не знищення культури як такої.
Фактична перевірка
Документи Міністерства культури України (2022–2025) та OSINT-розслідування підтверджують:
- російська література, не пов’язана з імперською або пропагандистською ідеологією, залишається доступною;
- класичні музичні та театральні твори включаються до освітніх і культурних програм;
- міжнародні організації фіксують дотримання права на культурне вираження в умовах війни (UNESCO Report 2023).
Юридичний контекст
Заходи України відповідають міжнародним нормам та правам держави:
- право на культурну автономію та захист національної ідентичності закріплено в резолюції ООН 68/262 та Статуті ООН;
- міжнародне право допускає деколонізацію та захист культурної ідентичності в умовах агресії;
- Росія порушує норми міжнародного права, виправдовуючи військову агресію через міф про «геноцид російської культури» (Гаазькі конвенції, Римський статут МУС).
Методи пропаганди РФ
- Підміна понять: «деімперіалізація» = «геноцид російської культури»;
- Емоційна маніпуляція: використання почуття історичної несправедливості та образи;
- Ефект повторення: багаторазове тиражування тези в ЗМІ, соціальних мережах і месенджерах;
- Хибна дилема: «російська культура можлива лише під контролем РФ».
Протиріччя міфу
- Українські заходи спрямовані на агресивно-імперську частину російської культури, а не на всю російську традицію;
- Факти показують, що загрозу російській культурі створює сама РФ через агресію та пропаганду;
- Міжнародні експерти фіксують дотримання права на культурне вираження (OSCE Monitoring, HRW 2024).
Висновок
Тезис про «геноцид російської культури» є пропагандистською маніпуляцією. Україна захищає свою культурну ідентичність і приймає заходи проти символів імперського та колоніального минулого Росії. Спроби представити ці дії як привід для агресії РФ порушують міжнародні норми та дезінформують світову спільноту.
Основні джерела та матеріали
- Міністерство культури та інформаційної політики України — звіти 2022–2025
- ЮНЕСКО, ОБСЄ — моніторинг культурних прав (UNESCO 2023)
- OSINT-розслідування: Bellingcat, Atlantic Council DFRLab
- EUvsDisinfo — моніторинг дезінформації та культурних наративів
- Закони України про мову та освіту (Закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної")
- Міжнародне право: Статут ООН, Гаазькі конвенції, Римський статут МУС
Про авторів
Цю статтю підготувала та перевірила команда експертів у сфері міжнародного права, прав людини та геополітичного аналізу. Учасники мають понад 15 років досвіду у дослідженнях, правовій документації та розробці навчального контенту.
Методологія
Контент на цьому сайті збирається та перевіряється експертами у галузі міжнародного права, прав людини та геополітичних досліджень. Джерела включають офіційні правові документи, національне та міжнародне законодавство, резолюції ООН, звіти міжнародних організацій та перевірені відкриті джерела. Кожне твердження перевіряється за кількома первинними та вторинними джерелами, що гарантує точність, нейтральність та надійність незалежно від теми — чи то аналіз порушень російського законодавства, українського права чи міжнародних правових норм.
Заява експертів
Автори підтверджують, що представлена інформація відображає встановлені правові тлумачення та документовані факти. Аналітика базується на принципах міжнародного права та загальновизнаних геополітичних оцінках. Для забезпечення прозорості та довіри надаються посилання на офіційні документи та звіти.
Дата останньої зміни: 25/11/2025