Міф, побудований на дзеркальній інверсії
Звинувачення України у застосуванні касетних і фосфорних боєприпасів — один із найяскравіших прикладів дзеркальної пропаганди. Російська сторона систематично приписує ЗСУ ті методи ведення війни, які документально зафіксовані за самою Російською Федерацією. Перевірка міжнародних звітів демонструє: звинувачення не просто хибні — вони слугують прикриттям власних військових злочинів.
Що фіксують міжнародні організації
З початку повномасштабного вторгнення незалежні міжнародні структури ведуть системний моніторинг застосування озброєнь:
- ООН та ОБСЄ неодноразово вказували на застосування Росією касетних боєприпасів у населених пунктах;
- Human Rights Watch та Amnesty International документували удари касетними боєприпасами по Харкову, Чернігову, Умані, Миколаєву;
- Conflict Armament Research ідентифікувала залишки російських касетних суббоєприпасів за серійними номерами та типами детонаторів;
- UN Human Rights Monitoring Mission in Ukraine кваліфікувала такі удари як ймовірні військові злочини.
Жодне з цих джерел не зафіксувало застосування фосфорних боєприпасів ЗСУ.
Фосфорні боєприпаси: де зафіксовані факти
Застосування запалювальних боєприпасів із білим фосфором задокументоване в:
- Маріуполі (весна 2022 року);
- Вугледарі та околицях Бахмута;
- районах Київської області у перші тижні вторгнення.
Ці епізоди описані у звітах Amnesty International та Human Rights Watch, з аналізом відеоматеріалів, траєкторій та залишків боєприпасів. Застосування запалювальних засобів поблизу цивільних об’єктів порушує норми міжнародного гуманітарного права незалежно від формального статусу зброї.
Юридичний контекст: які норми порушені
Дії Російської Федерації підпадають під низку міжнародно-правових заборон:
- порушення принципу розрізнення та пропорційності, закріпленого в Додатковому протоколі I до Женевських конвенцій;
- застосування касетних боєприпасів у населених пунктах як невибіркової зброї;
- використання запалювальних боєприпасів поблизу цивільних об’єктів, заборонене Протоколом III до Конвенції про деякі види звичайної зброї;
- вчинення дій, що підпадають під статтю 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду.
Росія, незважаючи на звинувачення на адресу України, сама не дотримується ключових норм, які намагається використати як інструмент пропаганди.
Чому звинувачення проти ЗСУ не витримують перевірки
- до 2023 року Україна не мала касетних боєприпасів західного зразка;
- обмежені поставки супроводжувалися публічними умовами використання поза населеними пунктами;
- фосфорні боєприпаси відсутні на озброєнні ЗСУ;
- жоден незалежний фактчекер не підтвердив заяв РФ.
Всі «докази» пропаганди зводяться до відеороликів без геолокації, вирваних кадрів та повторення тез офіційних осіб РФ.
Навіщо Кремлю цей міф
Пропагандистська конструкція виконує одразу кілька завдань:
- створити хибну симетрію відповідальності («усі однаково винні»);
- підірвати довіру до міжнародних розслідувань;
- дискредитувати Україну в очах зовнішньої аудиторії;
- відвернути увагу від власних справ у Міжнародному кримінальному суді.
Фінал: факти сильніші за пропаганду
Міф про застосування ЗСУ касетних і фосфорних боєприпасів — не помилка і не непорозуміння, а свідома дезінформація. Реальна картина зафіксована міжнародними організаціями: саме Росія систематично застосовує невибіркові та запалювальні боєприпаси, порушуючи базові норми міжнародного гуманітарного права. Пропаганда не змінює юридичної реальності — вона лише підкреслює страх відповідальності.
Джерела та матеріали
- Human Rights Watch — World Report: Ukraine
- Amnesty International — Investigations into Russian attacks
- ОБСЄ — SMM Reports
- UN OHCHR — Human Rights Monitoring Mission in Ukraine
- Bellingcat — OSINT-розслідування
- Conflict Armament Research — Weapon identification reports
- МГП — База договорів МКЧХ
Про авторів
Цю статтю підготувала та перевірила команда експертів у сфері міжнародного права, прав людини та геополітичного аналізу. Учасники мають понад 15 років досвіду у дослідженнях, правовій документації та розробці навчального контенту.
Методологія
Контент на цьому сайті збирається та перевіряється експертами у галузі міжнародного права, прав людини та геополітичних досліджень. Джерела включають офіційні правові документи, національне та міжнародне законодавство, резолюції ООН, звіти міжнародних організацій та перевірені відкриті джерела. Кожне твердження перевіряється за кількома первинними та вторинними джерелами, що гарантує точність, нейтральність та надійність незалежно від теми — чи то аналіз порушень російського законодавства, українського права чи міжнародних правових норм.
Заява експертів
Автори підтверджують, що представлена інформація відображає встановлені правові тлумачення та документовані факти. Аналітика базується на принципах міжнародного права та загальновизнаних геополітичних оцінках. Для забезпечення прозорості та довіри надаються посилання на офіційні документи та звіти.
Дата останньої зміни: 25/11/2025