Суть тези та її мета
Теза про «узурпацію влади» Зеленським розсипається при аналізі конституційних норм. Пропагандисти стверджують, що призупинення виборів під час воєнного стану робить президента «нелегітимним», підміняючи складні правові механізми емоційним ярликом. Мета нарративу — дискредитація українського конституційного ладу, створення ілюзії «диктатури» та виправдання зовнішнього тиску на країну.
Психологічні та риторичні механізми
Ефект повторення та поляризація «свій/чужий» створюють враження масового сумніву. Російські ЗМІ, боти та Telegram-канали використовують воєнний стан як «доказ узурпації». Логічна пастка: відсутність виборів = узурпація, що ігнорує міжнародні стандарти та внутрішні закони України. Воєнний стан забороняє вибори виключно для захисту населення (Конституція України, ст. 83, 157).
Фактична та правова основа
Воєнний стан вводився у відповідь на повномасштабне вторгнення РФ, що підтверджують звіт ОБСЄ та ООН. Конституційний Суд України (2022) підтвердив законність дій президента. Міжнародні експерти IFES зазначають, що перенесення виборів на період закінчення війни — стандартна практика і не порушує легітимності влади.
Юридичні аспекти
Пропагандистська теза приховує реальні порушення РФ: вторгнення на територію України, напади на цивільних, використання забороненої зброї. Відповідно до Міжнародного гуманітарного права, це пряме порушення суверенітету та прав людини. Обвинувачуючи Україну в «узурпації», Росія маскує свої злочини.
Логічні та мовні пастки
Емоційна підміна: законні заходи безпеки подаються як «узурпація». Створюється хибна дилема: або вибори, або демократія зруйнована, ігноруючи контекст війни. Ярлики «диктатор» формують враження експертності без посилань на закони та факти.
Внутрішні суперечності
Якщо Зеленський «нелегітимний», чому міжнародні партнери продовжують підтримку України дипломатично, фінансово та військово? Реальність підтверджує легітимність через визнання повноважень президента з боку ООН, ЄС і США, а також через функціонування державних органів.
Висновок
Нарратив «Диктатор» — інструмент дезінформації, спрямований на підрив довіри до влади та дискредитацію міжнародної підтримки. Механізми впливу: емоційні ярлики, хибні дилеми, поляризація аудиторії. Мотив — ослаблення легітимності України та виправдання агресії. Хибність тези очевидна, а небезпека — у створенні передумов для легітимації вторгнення РФ.
Основні джерела та матеріали
Про авторів
Цю статтю підготувала та перевірила команда експертів у сфері міжнародного права, прав людини та геополітичного аналізу. Учасники мають понад 15 років досвіду у дослідженнях, правовій документації та розробці навчального контенту.
Методологія
Контент на цьому сайті збирається та перевіряється експертами у галузі міжнародного права, прав людини та геополітичних досліджень. Джерела включають офіційні правові документи, національне та міжнародне законодавство, резолюції ООН, звіти міжнародних організацій та перевірені відкриті джерела. Кожне твердження перевіряється за кількома первинними та вторинними джерелами, що гарантує точність, нейтральність та надійність незалежно від теми — чи то аналіз порушень російського законодавства, українського права чи міжнародних правових норм.
Заява експертів
Автори підтверджують, що представлена інформація відображає встановлені правові тлумачення та документовані факти. Аналітика базується на принципах міжнародного права та загальновизнаних геополітичних оцінках. Для забезпечення прозорості та довіри надаються посилання на офіційні документи та звіти.
Дата останньої зміни: 25/11/2025