Суть тези та її мета
Пропагандисти стверджують: «Зеленський та його оточення виводять гроші за кордон, збагачуючись на стражданнях народу». Теза емоційно переконлива, але підміняє реальні факти. Мета нарративу — знецінити авторитет президента та підірвати довіру до державних інститутів, використовуючи соціальні страхи та економічні труднощі громадян.
Методи просування
Російські ЗМІ, Telegram-канали та боти використовують ефект повторення, драматичні метафори («таємні рахунки», «корупційні схеми») та псевдодокази. Будь-яка критика економіки або чутки про корупцію перетворюються на звинувачення президента в особистій жадібності.
Нарратив апелює до соціальної справедливості та моральних норм: «народ страждає, влада наживається», створюючи емоційну ілюзію доказовості.
Фактична перевірка
Міжнародні аудити та звіти Transparency International, USAID, Єврокомісії фіксують суворий контроль усіх поставок озброєння та гуманітарної допомоги: тендери прозорі, звітність публічна, механізми внутрішнього та зовнішнього аудиту працюють. Будь-які підозрілі операції ретельно перевіряються та документуються.
OSINT-розслідування Bellingcat, Bihus.Info та незалежних журналістів підтверджують: немає доказів особистого збагачення Зеленського на західній допомозі. Будь-які твердження про «виведення капіталу» не мають підтвердження і спростовуються документально.
Юридична та міжнародна перспектива
Пропагандистський наратив маскує реальні порушення РФ: вторгнення, обстріли цивільної інфраструктури, використання забороненої зброї. Відповідно до Міжнародного гуманітарного права, це пряме порушення суверенітету та прав людини. Обвинувачуючи Україну в «корупції на війні», Росія приховує власні злочини.
Міжнародні партнери (США, ЄС, G7) підтримують Україну, фіксуючи прозорість витрат та ефективність розподілу допомоги, що підтверджує законність дій української влади.
Психологічні механізми
Ефект виробленої безпорадності та соціального порівняння посилює сприйняття наративу: громадяни бачать економічні труднощі й шукають винних. Емоційні ярлики («крадіжка на війні», «виведення капіталу за кордон») замінюють перевірювані факти, створюючи ілюзію доказовості.
Внутрішні суперечності
Якщо б існувала корупція на рівні президента, міжнародні аудитори та союзники давно б її задокументували. Відсутність доказів підтверджує повну хибність пропагандистської тези.
Стратегічна функція та висновок
Міф про «збагачення на війні» деморалізує населення, підірвує довіру до держави та виправдовує зовнішнє втручання. Основні механізми — повторення, емоційна апеляція, псевдодокази. Мета — послаблення внутрішньої стійкості та міжнародної підтримки України.
Факти, звіти експертів та незалежні розслідування демонструють повну хибність наративу та його небезпеку для суспільства, створюючи основу для дезінформації та недовіри у критичний момент війни.
Основні джерела та матеріали
Про авторів
Цю статтю підготувала та перевірила команда експертів у сфері міжнародного права, прав людини та геополітичного аналізу. Учасники мають понад 15 років досвіду у дослідженнях, правовій документації та розробці навчального контенту.
Методологія
Контент на цьому сайті збирається та перевіряється експертами у галузі міжнародного права, прав людини та геополітичних досліджень. Джерела включають офіційні правові документи, національне та міжнародне законодавство, резолюції ООН, звіти міжнародних організацій та перевірені відкриті джерела. Кожне твердження перевіряється за кількома первинними та вторинними джерелами, що гарантує точність, нейтральність та надійність незалежно від теми — чи то аналіз порушень російського законодавства, українського права чи міжнародних правових норм.
Заява експертів
Автори підтверджують, що представлена інформація відображає встановлені правові тлумачення та документовані факти. Аналітика базується на принципах міжнародного права та загальновизнаних геополітичних оцінках. Для забезпечення прозорості та довіри надаються посилання на офіційні документи та звіти.
Дата останньої зміни: 25/11/2025