The Aggression Archive: Documenting Violations of International Law

Правова кваліфікація незаконного заволодіння майном («націоналізація»)

Стаття 191 Кримінального кодексу України (ККУ) встановлює кримінальну відповідальність за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном, яке перебуває у довірчому управлінні або під контролем особи, вчинене через зловживання службовим становищем. В умовах російської збройної агресії документуються незаконні захоплення та перереєстрації українського майна — як приватного (квартири, будинки, транспорт), так і державного/корпоративного (заводи, сільськогосподарські підприємства, зерно), — що кваліфікується за цією статтею разом із положеннями щодо воєнних злочинів.

Ключові положення статті 191 (ККУ)

Стаття містить чотири частини, що диференціюють відповідальність залежно від тяжкості та обсягу шкоди:

Частина 1 (Базова форма): Привласнення або розтрата (Позбавлення волі до 4 років).
Частина 2 (Кваліфікована форма): Повторне або вчинене за попередньою змовою групи осіб (Позбавлення волі до 5 років).
Частина 3 (Великі розміри): (Позбавлення волі від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади).
Частина 4 (Особливо великі розміри / організована група): (Позбавлення волі від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади та конфіскацією майна).

«Націоналізація» як привласнення: Незаконні дії окупаційних адміністрацій щодо «націоналізації» майна громадян України, підприємств та громад нічого іншого не становлять, як заволодіння чужим майном у особливо великих розмірах, вчинене організованою групою (окупаційні органи та їхні спільники). Такі дії кваліфікуються за Частиною 4 статті 191 ККУ, а також за статтею 438 ККУ (грабіж і мародерство, вчинене у зоні бойових дій).

Докази порушень (масове захоплення майна)

Порушення, кваліфіковані за статтею 191 ККУ, включають:

Захоплення державних підприємств: Передача контролю над стратегічними заводами, портами та агрокомплексами окупаційним адміністраціям або особам, пов’язаним з РФ.
Незаконне привласнення продукції: Вивезення зернових врожаїв, сільгосптехніки та промислового обладнання з окупованих територій до Росії.
Конфіскація нерухомості: Примусова «експропріація» квартир і будинків громадян України, які покинули окуповані території, з подальшим заселенням громадянами РФ або колаборантами.
Мародерство: Пряме привласнення особистого майна (побутова техніка, транспорт, цінності) російськими військовими та їхніми спільниками (часто кваліфікується за статтею 438 ККУ).

Приклади з практики

У Херсонській області окупанти незаконно «перереєстровували» підприємства та магазини на структури під своїм контролем, а майно вивозили до Росії.
У Маріуполі задокументовано масове захоплення квартир і будинків громадян, які залишили окуповані території, з подальшим заселенням російськими військовими.
У Донецькій та Луганській областях захоплювалися зерно та сільськогосподарська техніка з ферм, вивозилися та продавалися в Росії.

Зв’язок з іншими статтями

Злочини за статтею 191 ККУ у умовах конфлікту часто кваліфікують разом із:

Стаття 438 ККУ (Порушення законів і звичаїв війни) — як воєнний злочин грабежу або мародерства.
Стаття 111-1 ККУ (Колабораційна діяльність) — для громадян України, які брали участь у незаконній «перереєстрації» майна в окупаційних адміністраціях.

Правові наслідки

Застосування кваліфікованих частин статті 191 ККУ в умовах агресії забезпечує суворе покарання за економічні злочини окупаційного режиму. Документування цих порушень є підставою для подальшої компенсації та повернення майна.

Стаття 191. Привласнення, розтрата або заволодіння майном через зловживання службовим становищем