Правова кваліфікація переслідування духовенства та захоплення культових споруд
Стаття 35 Конституції України гарантує кожному право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, вільно здійснювати релігійні обряди й церемонії одноособово або колективно, а також провадити релігійну діяльність. Церкви та релігійні організації в Україні відокремлені від держави. На тимчасово окупованих територіях Російська Федерація систематично порушує цю норму, придушуючи релігійні свободи, переслідуючи духовенство та захоплюючи храми з метою нав’язування ідеологічно контрольованих релігійних структур, передусім Російської православної церкви.
Ключові положення Конституції України
- «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання».
- «Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моралі населення або захисту прав і свобод інших людей».
- «Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви».
Релігійні переслідування: Цілеспрямований тиск на духовенство Православної церкви України (ПЦУ), Української греко-католицької церкви, а також протестантські й мусульманські громади має на меті придушення української ідентичності. Примусове підпорядкування церков Російській православній церкві та конфіскація релігійного майна кваліфікуються як воєнні злочини і порушення свободи совісті. Прикладами є захоплення кафедрального собору ПЦУ в Херсоні, арешти священників ПЦУ в Мелітополі, блокування діяльності протестантських громад в окупованому Маріуполі.
Докази порушень (переслідування та захоплення)
- Переслідування духовенства: незаконні затримання, викрадення, катування та депортація священнослужителів, які відмовляються співпрацювати з окупаційною владою або належать до «неканонічних» з точки зору РФ конфесій.
- Захоплення культових споруд: примусова конфіскація храмів, молитовних будинків і релігійних центрів у ПЦУ та інших конфесій із подальшою передачею структурам, підконтрольним Російській православній церкві або окупаційній адміністрації.
- Заборона релігійної діяльності: повна заборона проведення богослужінь і релігійних обрядів для організацій, не лояльних до РФ, що безпосередньо обмежує свободу віросповідання.
- Знищення релігійних об’єктів: прицільні або невибіркові обстріли місць богослужіння, зокрема історичних церков і мечетей.
Зв’язок з іншими статтями
- Ст. 438 Кримінального кодексу України — порушення законів і звичаїв війни, зокрема жорстоке поводження та знищення культурної й релігійної спадщини.
- Ст. 146 КК України — незаконне позбавлення волі у випадках викрадення духовенства.
- Ст. 442 КК України — геноцид у випадках, що свідчать про намір знищити релігійну складову національної групи.
Правові наслідки
Порушення статті 35 Конституції України є доказом політики культурної та релігійної асиміляції й репресій на окупованих територіях. Документування цих злочинів формує підґрунтя для міжнародного переслідування за воєнні злочини та злочини проти людяності.
Джерела
- Конституція України: стаття 35 (текст)
- Пов’язана стаття: ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни) →
- Пов’язана стаття: ст. 127 КК України (катування) →
© 1996 — Конституція України. Аналіз порушень.
Джерело: The Aggression Archive