Генеральна Асамблея,
Базуючись на тому, що однією з основних цілей Організації Об'єднаних Націй є підтримання міжнародного миру та безпеки, а також вжиття ефективних колективних заходів для запобігання та усунення загроз миру, придушення актів агресії чи інших порушень миру,
Нагадуючи, що Рада Безпеки відповідно до статті 39 Статуту Організації Об'єднаних Націй має визначати існування будь-якої загрози миру, порушення миру або акту агресії та давати рекомендації чи вирішувати, які заходи слід вжити відповідно до статей 41 і 42 для підтримання або відновлення міжнародного миру та безпеки,
Враховуючи також, що оскільки агресія є найсерйознішою та найнебезпечнішою формою незаконного застосування сили, яка в умовах існування всіх типів зброї масового знищення загрожує можливістю світового конфлікту та всіма його катастрофічними наслідками, агресію слід визначити на нинішньому етапі,
Переконана, що ухвалення визначення агресії матиме ефект стримування потенційного агресора, спростить визначення актів агресії та здійснення заходів щодо їх придушення, а також сприятиме захисту прав і законних інтересів жертви та наданню їй допомоги,
Вважаючи, що хоча питання про те, чи був скоєний акт агресії, має розглядатися з урахуванням усіх обставин кожної конкретної справи, бажано сформулювати основні принципи як орієнтир для такого визначення,
Ухвалює таке Визначення агресії:
Стаття 1
Агресія — це застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності іншої держави або в будь-який інший спосіб, несумісний зі Статутом Організації Об'єднаних Націй, як це викладено в цьому Визначенні.
Пояснювальна примітка: У цьому Визначенні термін «держава»:
(а) використовується без шкоди для питань визнання чи членства держави в Організації Об'єднаних Націй;
(б) включає поняття «група держав», де це доречно.
Стаття 2
Перше застосування збройної сили державою всупереч Статуту є prima facie доказом акту агресії, хоча Рада Безпеки може, відповідно до Статуту, дійти висновку, що визначення акту агресії не виправдане з огляду на інші відповідні обставини, включаючи той факт, що відповідні акти чи їх наслідки недостатньо серйозні.
Стаття 3
Будь-який з наведених нижче актів, незалежно від оголошення війни, підпадає під дію та відповідно до положень статті 2, кваліфікується як акт агресії:
(а) Вторгнення чи напад збройних сил однієї держави на територію іншої держави, будь-яка військова окупація, хоч би й тимчасова, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини;
(б) Бомбардування збройними силами однієї держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
(в) Блокада портів чи узбережжя держави збройними силами іншої держави;
(г) Напад збройних сил однієї держави на сухопутні, морські чи повітряні сили або морські та повітряні флоти іншої держави;
(ґ) Застосування збройних сил однієї держави, які перебувають на території іншої держави за згодою держави, що приймає, всупереч умовам, передбаченим угодою, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
(д) Дія держави, яка дозволяє використовувати свою територію, надану в розпорядження іншої держави, для здійснення акта агресії проти третьої держави;
(е) Надсилання державою або від імені держави озброєних банд, груп, іррегулярних формувань чи найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави такої тяжкості, що дорівнює переліченим вище актам, або її суттєва причетність до цього.
Стаття 4
Перелічені вище акти не є вичерпними, і Рада Безпеки може визначити, що інші акти є агресією відповідно до положень Статуту.
Стаття 5
1. Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичні, економічні, військові чи інші, не можуть слугувати виправданням агресії.
2. Агресивна війна є злочином проти міжнародного миру. Агресія тягне за собою міжнародну відповідальність.
3. Жодне територіальне придбання чи особлива перевага, отримана внаслідок агресії, не є і не буде визнана законною.
Стаття 6
Ніщо в цьому Визначенні не тлумачиться як таке, що будь-яким чином розширює чи звужує сферу дії Статуту, включно з його положеннями щодо випадків, коли застосування сили є законним.
Стаття 7
Ніщо в цьому Визначенні, зокрема стаття 3, жодним чином не може завдавати шкоди праву на самовизначення, свободу та незалежність, що випливають зі Статуту, народів, насильно позбавлених цього права та згаданих у Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співпраці між державами відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй, зокрема народів, що перебувають під колоніальними та расистськими режимами чи іншими формами іноземного панування; також праву цих народів боротися за цю мету та просити й отримувати підтримку відповідно до принципів Статуту та у відповідності до вищезгаданої Декларації.
Стаття 8
У тлумаченні та застосуванні вищезазначені положення взаємопов’язані, і кожне положення слід тлумачити в контексті інших положень.