Стислий виклад Рішення МС ООН щодо Попередніх Заперечень (2 лютого 2024 року)
Цей документ містить стислий виклад Рішення Міжнародного Суду (МС ООН) щодо Попередніх Заперечень Російської Федерації стосовно юрисдикції Суду та прийнятності Заяви України.
- Юрисдикцію Підтверджено (15-1): Суд постановив, що він має юрисдикцію розглядати позов України про те, що вона не вчиняла геноциду в регіоні Донбасу. Це є позов про «відсутність геноциду», який тепер перейде до розгляду по суті.
- У Юрисдикції Відмовлено (12-4): Суд постановив, що не має юрисдикції щодо позовів України стосовно ймовірного неправомірного використання або зловживання Російською Федерацією Конвенцією про геноцид для виправдання своєї «спеціальної військової операції».
- Ключовий Висновок: Попереднє Заперечення Російської Федерації було частково задоволено та частково відхилено. Обсяг справи тепер значно звужено, щоб розглядати лише позов України про встановлення негативного факту.
- Держави-учасниці: Суд підтвердив, що 32 Держави-учасниці мають право подавати зауваження на стадії розгляду по суті, але лише стосовно тлумачення положень Конвенції, які стосуються позову, що залишився.
ІСТОРІЯ ПРОВАДЖЕННЯ (ПАРАГРАФИ 1-28)
Суд розпочинає з нагадування, що 26 лютого 2022 року Україна подала до Секретаріату Суду Заяву про порушення провадження проти Російської Федерації щодо «спору... стосовно тлумачення, застосування та виконання Конвенції 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (далі – «Конвенція про геноцид» або «Конвенція»).
Україна прагне обґрунтувати юрисдикцію Суду на статті 36, параграфі 1 Статуту Суду та статті IX Конвенції про геноцид.
Україна подала свій Меморандум 1 липня 2022 року. 3 жовтня 2022 року Російська Федерація висунула попередні заперечення щодо юрисдикції Суду та прийнятності Заяви.
У період з 21 липня 2022 року по 15 грудня 2022 року 33 Держави подали заяви про вступ у справу відповідно до статті 63, параграфа 2 Статуту Суду. Ухвалою від 5 червня 2023 року Суд визнав 31 заяву прийнятною на стадії попередніх заперечень. 32 Держави-учасниці, що залишилися (включаючи Канаду та Нідерланди як одну), мають право подавати письмові зауваження на стадії розгляду по суті.
Публічні слухання щодо попередніх заперечень відбулися з 18 по 27 вересня 2023 року.
I. ПОПЕРЕДНІ ЗАПЕРЕЧЕННЯ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ (ПАРАГРАФИ 29-148)
Існування Спору (параграфи 33-51)
Суд спочатку розглядає питання про те, чи існував між Сторонами на дату подання Заяви спір, що стосується тлумачення, застосування чи виконання Конвенції про геноцид.
Суд встановлює, що спір, представлений Україною, має два аспекти:
1. Позов України про встановлення негативного факту її власної невідповідальності за геноцид у регіоні Донбасу (позов про те, що Україна не вчиняла дій геноциду, які інкримінує Росія);
2. Позов України щодо використання Російською Федерацією Конвенції про геноцид як нібито правової підстави для своїх військових операцій та відповідальності, що виникає з цього (позов про те, що використання Росією Конвенції для виправдання «спеціальної військової операції» є порушенням самої Конвенції).
Суд встановлює, що на момент подання Заяви між Сторонами існував спір щодо обох аспектів.
Юрисдикція Суду щодо Розгляду Спору (параграфи 52-127)
Далі Суд розглядає, чи має він юрисдикцію розглядати спір на підставі статті IX Конвенції про геноцид.
Юрисдикція щодо Першого Аспекту Спору (Позов про невідповідальність) (параграфи 72-91)
Суд постановляє, що перший аспект спору — позов України про декларативне рішення про її невідповідальність за геноцид — підпадає під сферу дії статті IX. Суд робить висновок, що він має юрисдикцію розглядати цей перший аспект спору.
Юрисдикція щодо Другого Аспекту Спору (Позов щодо дій Росії) (параграфи 92-127)
Суд розглядає, чи підпадає другий аспект спору під статтю IX, яка надає юрисдикцію щодо спорів, що «стосуються тлумачення, застосування чи виконання цієї Конвенції».
Суд зазначає, що дії Російської Федерації (військові операції), безсумнівно, включають порушення фундаментальних норм міжнародного права, таких як заборона застосування сили. Однак юрисдикція Суду обмежена сферою дії Конвенції про геноцид.
Суд встановлює, що стаття IX не надає юрисдикції для розгляду другого аспекту спору, оскільки Конвенція не стосується законності застосування сили Державою загалом, навіть якщо це застосування сили нібито виправдовується посиланням на Конвенцію. Суд робить висновок, що він не має юрисдикції розглядати цей другий аспект спору.
Прийнятність Заяви України (параграфи 128-148)
Суд відхиляє заперечення Російської Федерації про неприйнятність Заяви України, встановлюючи, що Україна має право подавати позов щодо тлумачення та застосування Конвенції, і що позов про встановлення негативного факту не є зловживанням процесом.
II. ПОЗОВИ УКРАЇНИ (ПАРАГРАФИ 149-166)
Після своїх висновків щодо юрисдикції, Суд повинен визначити, які з вимог України підпадають під сферу дії спору, що залишився, щодо якого він має юрисдикцію (позов про невідповідальність).
Суд відхиляє декілька вимог України, які стосуються дій самої Російської Федерації, оскільки вони підпадають під другий аспект спору, щодо якого Суд постановив, що не має юрисдикції.
Єдиний позов, що залишився, – це вимога України до Суду проголосити, що вона не вчиняла геноциду, щодо якої Суд зберігає юрисдикцію.
РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА (ПАРАГРАФ 167)
З цих причин,
СУД,
(1) Дванадцятьма голосами проти чотирьох,
Задовольняє попереднє заперечення, висунуте Російською Федерацією, стосовно другого аспекту спору;
ЗА: Віце-президент Геворгян; Судді Томка, Абрагам, Юсуф, Сюе, Себутінде, Бхандарі, Робінсон, Салам, Івасава, Нольте, Суддя ad hoc Доде;
ПРОТИ: Президент Донохью; Судді Беннуна, Чарлзворт, Брант;
(2) П'ятнадцятьма голосами проти одного,
Відхиляє попереднє заперечення, висунуте Російською Федерацією, стосовно першого аспекту спору;
ЗА: Президент Донохью; Віце-президент Геворгян; Судді Томка, Абрагам, Беннуна, Юсуф, Сюе, Себутінде, Бхандарі, Робінсон, Салам, Івасава, Нольте, Чарлзворт, Брант;
ПРОТИ: Суддя ad hoc Доде;
(3) П'ятнадцятьма голосами проти одного,
Відхиляє попереднє заперечення, висунуте Російською Федерацією, стосовно прийнятності Заяви;
ЗА: Президент Донохью; Віце-президент Геворгян; Судді Томка, Абрагам, Беннуна, Юсуф, Сюе, Себутінде, Бхандарі, Робінсон, Салам, Івасава, Нольте, Чарлзворт, Брант;
ПРОТИ: Суддя ad hoc Доде;
(4) П'ятнадцятьма голосами проти одного,
Постановляє, що Суд має юрисдикцію, на підставі статті IX Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, розглядати перший аспект спору і що Заява, наскільки вона стосується цього аспекту, є прийнятною;
ЗА: Президент Донохью; Віце-президент Геворгян; Судді Томка, Абрагам, Беннуна, Юсуф, Сюе, Себутінде, Бхандарі, Робінсон, Салам, Івасава, Нольте, Чарлзворт, Брант;
ПРОТИ: Суддя ad hoc Доде;
(5) Дванадцятьма голосами проти чотирьох,
Постановляє, що Суд не має юрисдикції розглядати другий аспект спору;
ЗА: Віце-президент Геворгян; Судді Томка, Абрагам, Юсуф, Сюе, Себутінде, Бхандарі, Робінсон, Салам, Івасава, Нольте, Суддя ad hoc Доде;
ПРОТИ: Президент Донохью; Судді Беннуна, Чарлзворт, Брант;
(6) П'ятнадцятьма голосами проти одного,
Постановляє, що єдиний позов України, який залишився, — це позов про те, що вона не вчиняла геноциду в регіоні Донбасу України, і що Російська Федерація не має законної підстави вживати будь-яких дій відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього на основі своїх неправдивих звинувачень у геноциді проти України.
ЗА: Президент Донохью; Віце-президент Геворгян; Судді Томка, Абрагам, Беннуна, Юсуф, Сюе, Себутінде, Бхандарі, Робінсон, Салам, Івасава, Нольте, Чарлзворт, Брант;
ПРОТИ: Суддя ad hoc Доде.