Правові засоби захисту від порушень прав людини на українських територіях, що не контролюються українською владою
1. Парламентська асамблея глибоко стурбована ситуацією з правами людини в Криму та в самопроголошених «народних республіках» Донецька та Луганська («ДНР» та «ЛНР», відповідно).
2. Вона підтверджує свою позицію, що анексія Криму Російською Федерацією та військове втручання російських сил на сході України порушують міжнародне право та принципи, підтримувані Радою Європи, як зазначено в Резолюції Асамблеї 2112 (2016), Резолюції 2063 (2015), Резолюції 1990 (2014) та Резолюції 1988 (2014).
3. «ДНР» та «ЛНР» — створені, підтримувані та фактично контрольовані Російською Федерацією — не є легітимними згідно з українським чи міжнародним правом. Це стосується всіх їхніх «інституцій», включно з «судами», створеними де-факто владою.
4. Згідно з міжнародним правом, Російська Федерація, яка здійснює фактичний контроль над цими територіями, несе відповідальність за захист їхнього населення. Отже, Росія повинна гарантувати права людини всіх мешканців Криму, а також «ДНР» та «ЛНР».
5. Щодо Криму, російська військова присутність та ефективний контроль були офіційно визнані російською владою. У «ДНР» та «ЛНР» ефективний контроль ґрунтується на вирішальній і добре задокументованій ролі російського військового персоналу у захопленні та підтримці влади в цих регіонах, всупереч рішучому опору законної української влади, та на повній залежності цих регіонів від Росії у логістичних, фінансових та адміністративних питаннях.
6. Як у Криму, так і в зоні конфлікту на Донбасі мали місце і продовжують відбуватися серйозні порушення прав людини, що задокументовано численними звітами, зокрема, Комісара Ради Європи з прав людини, Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Спеціальної моніторингової місії в Україні Офісу демократичних інститутів та прав людини Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ/БДІПЛ), а також провідних українських та міжнародних неурядових правозахисних організацій. Ці порушення включають позасудові страти, насильницькі зникнення, тортури та нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження, незаконні затримання та непропорційні обмеження свободи вираження поглядів та свободи інформації.
7. Жертви порушень прав людини не мають у своєму розпорядженні ефективних внутрішніх правових засобів:
7.1. що стосується мешканців «ДНР» та «ЛНР», місцеві «суди» не мають легітимності, незалежності та професіоналізму; до українських судів у сусідніх районах, контрольованих урядом, до яких Україна передала юрисдикцію для неконтрольованих територій, важко дістатися, вони не можуть отримати доступ до справ, залишених у «ДНР» або «ЛНР», і не можуть забезпечити виконання своїх рішень на цих територіях;
7.2. що стосується мешканців Криму, страх відплати впливає на незалежність судів і, зокрема, на готовність поліції та прокуратури притягати до відповідальності винних у злочинах проти ймовірних або фактичних прихильників України.
8. У Криму українці загалом, і кримські татари зокрема, живуть в атмосфері жорсткого залякування, створеного вищезазначеними порушеннями прав людини та тим фактом, що вони здебільшого залишаються безкарними. Багато хто був змушений покинути Крим. Паралельно, на всіх мешканців Криму було накладено величезний тиск, щоб вони отримали російські паспорти та відмовилися від українського громадянства, щоб мати доступ до охорони здоров'я, житла та інших основних послуг. Внаслідок нещодавнього рішення Верховного суду Російської Федерації про заборону Меджлісу та його місцевих відділень, кримські татари втратили своє традиційне демократичне представництво. Також були мішенню татарські ЗМІ та мусульманські релігійні обряди татар. Сукупний ефект цих репресивних заходів становить загрозу самому існуванню татарської спільноти як окремої етнічної, культурної та релігійної групи.
9. Крім того, відповідно до звітів авторитетних міжнародних та неурядових організацій (зокрема, Freedom House, Amnesty International, Human Rights Watch та багатьох інших), існують ознаки порушень положень Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації Російською Федерацією в окупованому Криму щодо кримських татар.
10. У зоні конфлікту на Донбасі цивільне населення, а також значна кількість комбатантів були піддані порушенням їхніх прав на життя та фізичну недоторканність, а також на вільне користування майном, внаслідок військових злочинів та злочинів проти людяності, включно з невибірковими або навіть навмисними обстрілами цивільних районів, іноді спровокованими розміщенням зброї у безпосередній близькості.
11. Численні мешканці зони конфлікту на Донбасі, по обидва боки лінії зіткнення, все ще щоденно страждають від численних порушень режиму припинення вогню, узгодженого в Мінську. Ці порушення щоденно документуються Спеціальною моніторинговою місією ОБСЄ в Україні, незважаючи на обмеження доступу, накладені переважно де-факто владою «ДНР» та «ЛНР». Мешканці також страждають від панівної атмосфери безкарності та загального беззаконня через відсутність легітимних, функціонуючих державних інституцій, і, зокрема, доступу до правосуддя відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини (ETS № 5). Вони також переживають серйозні соціальні труднощі, посилені обмежувальними заходами, накладеними українською владою щодо пенсійних та соціальних виплат. Правове та гуманітарне становище звичайних затриманих, засуджених до тюремного ув'язнення до конфлікту (близько 5 000 осіб лише в «ЛНР»), є неприйнятним: рішення українських судових органів про дострокове звільнення (умовно-дострокове, амністія) регулярно ігноруються де-факто владою, яка піддає тюремних ув'язнених примусовій праці та різним формам нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження. Нарешті, особи, переміщені з «ДНР» та «ЛНР», стикаються з експропріацією майна, яке вони залишили, через незаконні вимоги щодо перереєстрації, накладені де-факто владою.
12. Українська влада розпочала кримінальне переслідування ймовірних винуватців військових злочинів та інших порушень прав людини з боку проурядових сил. Асамблея бере до відома конструктивну співпрацю України з відповідними міжнародними моніторинговими механізмами, такими як Європейський комітет із запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню та Підкомітет ООН із запобігання катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або таким, що принижує гідність, видам поводження чи покарання (СПТ), зокрема в контексті нещодавнього візиту СПТ до України, і закликає всі залучені сторони дозволити зовнішнім спостерігачам регулярний та безперешкодний доступ до всіх місць позбавлення волі, відповідно до їхніх мандатів.
13. Мінські угоди включають положення про амністію для учасників збройного конфлікту на Донбасі. Асамблея нагадує, що згідно з міжнародним правом такі положення не можуть виправдовувати безкарність для винуватців серйозних порушень прав людини.
14. Щодо виборів, передбачених Мінськими угодами, Асамблея вважає, що доки переважає нинішня ситуація в «ДНР» та «ЛНР», що характеризується атмосферою небезпеки, залякування, безкарності та відсутністю свободи вираження поглядів і свободи інформації, вільні та справедливі вибори (як гарантовано статтею 3 Протоколу до Європейської конвенції з прав людини (ETS № 9)) неможливі в цих регіонах.
15. Асамблея висловлює жаль, що ні Російська Федерація, ні Україна не ратифікували Римський статут, що засновує Міжнародний кримінальний суд (МКС), водночас зазначаючи, що Україна прийняла юрисдикцію МКС у своїх деклараціях від 17 квітня 2014 року та 8 вересня 2015 року відповідно до статті 12.3 Римського статуту. Асамблея вітає зміни до Конституції України, остаточно ухвалені українським парламентом, якими буде можлива ратифікація Римського статуту. Водночас, Асамблея стурбована тим, що ці зміни набудуть чинності лише через три роки, а не якнайшвидше, як це було рекомендовано Асамблеєю.
16. Асамблея вітає діяльність Спільної слідчої групи (ССГ) та її попередній звіт від 28 вересня 2016 року про кримінальне розслідування збиття рейсу MH17 на Донбасі. Асамблея бере до відома висновки ССГ про те, що рейс MH17 був збитий з території, контрольованої підтримуваними Росією бойовиками, ракетною системою «Бук», яка була доставлена з території Російської Федерації та була повернута до Російської Федерації після пуску. Асамблея закликає всі залучені сторони до повної співпраці з кримінальним розслідуванням, щоб притягнути винних до відповідальності.
17. Тому Асамблея закликає:
17.1. компетентні органи, як в Україні, так і в Російській Федерації, до:
17.1.1. ефективного розслідування всіх випадків серйозних порушень прав людини, ймовірно скоєних у всіх районах, що перебувають під їхнім фактичним контролем;
17.1.2. переслідування їхніх винуватців, тим самим також перешкоджаючи будь-яким таким порушенням у майбутньому;
17.1.3. відшкодування збитків їхнім жертвам у максимально можливому обсязі;
17.1.4. приєднання до Римського статуту МКС;
17.1.5. повного виконання Мінських угод;
17.2. російську владу до:
17.2.1. припинення їхніх репресивних дій проти людей, лояльних до української влади, у всіх районах, що перебувають під їхнім фактичним контролем, включаючи Крим; зокрема, до відновлення історичних прав кримськотатарського народу та уможливлення відновлення верховенства права на всій території східної України;
17.2.2. тим часом, до забезпечення захисту основних прав усіх мешканців «ДНР» та «ЛНР» та задоволення їхніх базових потреб, а також до використання свого впливу на де-факто владу з цією метою;
17.2.3. сприяння незалежному моніторингу ситуації з правами людини на всіх українських територіях, що перебувають під їхнім фактичним контролем, включаючи Крим;
17.2.4. використання всіх доступних правових засобів для скасування рішення Верховного суду Російської Федерації про оголошення Меджлісу поза законом та надання можливості кримськотатарському народу обирати власні органи самоврядування;
17.2.5. забезпечення безперешкодного доступу представників міжнародних організацій та консульських працівників України до засуджених осіб, переміщених з територій, тимчасово не підконтрольних Україні, до пенітенціарних установ на території Російської Федерації;
17.2.6. передачі Україні всіх засуджених громадян України, які висловлюють таке бажання, щоб вони могли відбувати залишок своїх покарань на територіях, контрольованих українською владою;
17.2.7. припинення переміщення з території Криму на територію Російської Федерації осіб, які не мають російського громадянства — включно з тими, хто засуджений до тюремного ув'язнення, — які, незалежно від обставин, опинилися під контролем Російської Федерації в Криму;
17.3. українську владу до полегшення, наскільки це в її силах, повсякденного життя мешканців територій, що не перебувають під її контролем, та переміщених осіб з цих районів шляхом зменшення адміністративного навантаження при доступі до пенсій та соціальних виплат та шляхом спрощення доступу мешканців до правосуддя шляхом належного оснащення та укомплектування судів у контрольованих урядом районах, до яких була передана юрисдикція для неконтрольованих районів;
17.4. українську владу до регулярного перегляду та повторного розгляду відступу України від Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та Європейської конвенції з прав людини щодо необхідності, пропорційності та недискримінації;
17.5. міжнародну спільноту до продовження зосередження уваги на правах людини та гуманітарній ситуації людей, які проживають на територіях України, що не перебувають під контролем української влади, та утримання від висунення вимог до України, які б закріпили незаконний статус-кво у разі їхнього виконання;
17.6. МКС до здійснення своєї юрисдикції в межах, що є юридично можливими після поданих Україною декларацій.
18. Асамблея вирішує продовжувати моніторинг ситуації з правами людини в зоні конфлікту на Донбасі та в Криму як пріоритетне питання.