Гуманітарні наслідки війни в Україні
1. Парламентська асамблея стривожена гуманітарною ситуацією, спричиненою триваючою війною Росії проти України, яка відбувається в окремих районах Донецької та Луганської областей, а також окупацією та спробою анексії Криму Російською Федерацією. Більше 4 мільйонів людей потребують гуманітарної допомоги. Збройний конфлікт забрав життя понад 10 000 людей. Кількість поранених під час війни перевищила 24 000. Крім того, понад 1,6 мільйона людей є внутрішньо переміщеними особами, і майже півмільйона людей шукають притулку в інших країнах, більшість із них – у Російській Федерації. Асамблея закликає всі держави-члени активізувати свою політичну співпрацю, щоб покласти край цьому конфлікту та стражданням цивільного населення.
2. Асамблея особливо стурбована тривожною гуманітарною ситуацією на окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, яка була посилена обмеженнями, накладеними незаконними збройними формуваннями на свободу пересування та гуманітарний доступ. Постраждале населення страждає від відсутності безпеки, проблем з водо- та енергопостачанням, доступом до соціальних пільг та медичної допомоги.
3. Асамблея бере до відома новий український закон про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях, ухвалений українським парламентом 18 січня 2018 року. Цей закон визначає державну політику відновлення суверенітету України над тимчасово окупованими територіями, сприяє захисту прав і свобод громадян України, які проживають на цих територіях у Донецькій та Луганській областях, включаючи задоволення їхніх соціальних, економічних і культурних потреб, та забезпечує права громадян України на їхнє майно на тимчасово окупованих територіях.
4. Асамблея висловлює жаль, що не було досягнуто значного прогресу з часу ухвалення її Резолюції 2067 (2015) про зниклих безвісти осіб під час конфлікту в Україні, щодо обміну та звільнення полонених осіб під час війни в Україні. Процес обміну полоненими був надзвичайно політизований та заблокований представниками незаконних збройних формувань Донецької та Луганської областей у робочій групі з гуманітарних питань Тристоронньої контактної групи щодо України. Немає механізму, що забезпечує підтримку людям, звільненим з полону, або сім'ям полонених. Асамблея вітає зусилля української влади щодо вирішення питання полонених шляхом одностороннього звільнення деяких із цих людей. Водночас Асамблея вітає довгоочікуваний обмін полоненими між Києвом та силами, керованими Росією, у грудні 2017 року та закликає всі сторони продовжувати переговорний процес з метою надання можливості всім полоненим повернутися до своїх домівок найближчим часом.
5. Асамблея висловлює жаль, що Російська Федерація продовжує ігнорувати Резолюцію 2133 (2016) про засоби правового захисту від порушень прав людини на українських територіях, що не контролюються українською владою, і не виконала жодного із запитів до російської влади, викладених у ній.
6. Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) оцінює, що близько 1 500 людей зникли безвісти з початку війни, і понад 650 випадків залишаються нерозкритими. Асамблея вітає подання проекту закону про статус зниклих безвісти осіб до українського парламенту та сподівається на його швидке ухвалення. Вона також висловлює вдячність МКЧХ за допомогу сім'ям зниклих безвісти, а також за важливу роботу, проведену щодо розшуку, ексгумації, ідентифікації останків та збору судово-медичної інформації.
7. Асамблея рішуче засуджує російську політику зміни демографічного складу населення незаконно анексованого Криму шляхом примусу проукраїнського населення, зокрема кримських татар, залишити свою батьківщину, водночас збільшуючи міграцію російського населення на півострів, і закликає Російську Федерацію припинити ці репресії. Асамблея наголошує, що ця російська політика має розглядатися як порушення статті 49 Женевської конвенції (IV) про захист цивільного населення під час війни, згідно з якою забороняються індивідуальні або масові примусові переміщення, а також депортація осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави або на територію будь-якої іншої країни, окупованої чи ні, незалежно від їхніх мотивів. З моменту окупації у 2014 році 44 українці зникли в Криму: 6 з них були знайдені мертвими, 17 були звільнені з-під варти, 2 людини були засуджені, і 19 все ще вважаються зниклими безвісти. Проблема приватної власності в Криму стала дуже гострою, зокрема для людей, які купили свої будинки чи квартири до російської окупації. Близько 600 осіб у Севастополі отримали судові рішення, що скасовують їхні договори купівлі. Ця практика є кричущим порушенням міжнародного гуманітарного права.
8. Асамблея вважає, що ситуація людей, які були переміщені внаслідок війни та анексії Криму Російською Федерацією, залишається вирішальним викликом для українського уряду. Вона також вважає, що ухвалення комплексної стратегії для внутрішньо переміщених осіб (ВПО), що забезпечить їхні політичні та соціальні права та їхню інтеграцію, має бути одним із пріоритетних завдань уряду.
9. Тому Асамблея закликає всі сторони війни до:
9.1 поважати цивільний характер інфраструктури та забезпечити захист цивільного населення та його повний доступ до основних послуг;
9.2 звільнити та обміняти всіх військовополонених та людей, захоплених під час війни, та обміняти всі людські останки;
9.3 надати сім'ям зниклих безвісти осіб необхідну допомогу у пошуку їхніх близьких або, за необхідності, ідентифікації їхніх останків, у тісній співпраці з МКЧХ;
9.4 створити спільну робочу групу для вирішення питання зниклих безвісти осіб та забезпечити її ефективну роботу, включно з представниками України, Російської Федерації, МКЧХ та незаконних збройних формувань Донецької та Луганської областей;
9.5 вжити термінових заходів для маркування всіх територій, забруднених вибухонебезпечними пережитками війни, та організувати спеціальні операції з їхнього видалення;
9.6 відкрити нові пункти пропуску, зокрема контрольно-пропускний пункт у Золотому в Луганській області.
10. Асамблея закликає російську владу до:
10.1 припинити всю фінансову та військову підтримку незаконних збройних формувань у Донецькій та Луганській областях;
10.2 припинити визнання паспортів та будь-яких інших документів, включаючи судові рішення та документи, що підтверджують право власності, виданих на територіях, контрольованих незаконними збройними формуваннями Донецької та Луганської областей;
10.3 виконувати всі свої зобов'язання відповідно до застосовного міжнародного права як окупаційна держава та забезпечити повагу до прав людини та безпеки всіх людей, які проживають в окупованому Криму;
10.4 скасувати заборону Меджлісу кримськотатарського народу, як це було наказано Міжнародним судом ООН щодо тимчасових заходів у справі Україна проти Росії (19 квітня 2017 року), а також заборони на в'їзд для його лідерів, оскільки Меджліс є законним самопредставницьким органом кримськотатарської громади;
10.5 звільнити всіх українських в'язнів, захоплених та ув'язнених у Російській Федерації та в анексованому Криму у контексті війни, поважаючи їхні права та свободи, і, до їхнього звільнення, дозволити моніторинг їхнього стану здоров'я та умов утримання незалежними міжнародними спостерігачами та міжнародними організаціями;
10.6 забезпечити безперешкодний доступ до анексованого Криму міжнародним організаціям, міжнародним моніторинговим органам та правозахисним неурядовим організаціям;
10.7 використати свій вплив на збройні формування, що контролюють території Донецької та Луганської областей, щоб вимагати звільнення всіх захоплених осіб;
10.8 припинити політику зміни демографічного складу населення анексованого Криму шляхом переміщення власного населення з території Росії на півострів;
10.9 припинити примушувати громадян України, які проживають в анексованому Криму, приймати російські паспорти та припинити примусову депортацію громадян України без російських паспортів з анексованого Криму;
10.10 повністю виконати всі вимоги, що містяться в Резолюціях Асамблеї 2132 (2016) про політичні наслідки російської агресії в Україні та 2133 (2016), щоб зупинити військову агресію проти України та відновити її територіальну цілісність;
10.11 повністю виконати всі вимоги, що містяться в Резолюціях Асамблеї 1990 (2014), 2034 (2015) та 2063 (2015) щодо забезпечення прав меншин у Криму.
11. Асамблея закликає українську владу до:
11.1 привести Кримінальний кодекс та Кримінальний процесуальний кодекс України у відповідність до положень міжнародного гуманітарного права та міжнародного кримінального права;
11.2 ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду якнайшвидше, що уможливить проведення ефективних розслідувань конкретних випадків порушень міжнародного гуманітарного права під час війни в Україні;
11.3 звільнити всіх російських в'язнів та осіб, захоплених незаконними збройними формуваннями Донецької та Луганської областей та ув'язнених в Україні в контексті війни, поважаючи їхні права та свободи, і, до їхнього звільнення, дозволити моніторинг їхнього стану здоров'я та умов утримання незалежними міжнародними спостерігачами;
11.4 переглянути закон про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях, на основі Мінських угод, та повністю гарантувати соціальний захист та задоволення основних гуманітарних потреб цивільного населення на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей;
11.5 ухвалити законодавство про гуманітарне розмінування;
11.6 переглянути закон про гуманітарну допомогу, щоб спростити доставку гуманітарної допомоги на постраждалі від війни території;
11.7 надати необхідні фінансові ресурси місцевим адміністраціям, відповідальним за допомогу ВПО та іншим жертвам війни;
11.8 ухвалити урядову програму допомоги сім'ям осіб, які зникли безвісти або були захоплені під час війни в Україні, а також сім'ям людей, захоплених та ув'язнених російською владою в анексованому Криму та на території Російської Федерації в контексті війни;
11.9 розробити, ухвалити та профінансувати Державну програму психологічної допомоги військовослужбовцям та цивільному населенню, які страждають від посттравматичного стресового розладу;
11.10 створити національний механізм для компенсації цивільним жертвам, які були поранені або чиї сім'ї були вбиті під час війни;
11.11 надати механізми для забезпечення виборчих прав ВПО на всіх виборах, включно на місцевому рівні;
11.12 зробити доступною інформацію для громадян України про процедури легалізації та міжнародного захисту для мігрантів та шукачів притулку в Європі;
11.13 забезпечити право на належне житло та вирішити житлові питання як невід'ємну частину стійких рішень для ВПО, включаючи ухвалення правової бази для запровадження та реалізації різних типів житлових програм;
11.14 спростити процедуру отримання соціальних та пенсійних виплат, відключивши їх від процесу реєстрації ВПО, зокрема шляхом внесення змін до Постанов Кабінету Міністрів № 365, 505 та 637, а також будь-яких інших відповідних нормативних актів;
11.15 запровадити адміністративні процедури для громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях, для регулювання їхніх документів, що посвідчують особу;
11.16 створити механізм для забезпечення прав людей, які залишили Україну після початку війни у 2014 році, і, зокрема, забезпечити, щоб вони не піддавалися ризику безгромадянства.
12. Асамблея просить Банк розвитку Ради Європи створити доступні кредитні програми, які будуть використані для підтримки житлових проектів для вразливих осіб в Україні, включаючи ВПО, які потребують постійного житла, проектів реконструкції та закладів охорони здоров'я та освіти в найбільш спустошених районах.
13. Асамблея закликає український уряд розглянути можливість приєднання до Банку розвитку Ради Європи, а до цього співпрацювати з іншими державами-членами банку у розробці проектів допомоги для задоволення житлових потреб ВПО в Україні.
14. Асамблея закликає держави-члени Ради Європи забезпечити справедливий та недискримінаційний розгляд заяв про міжнародний захист громадян України в Європі, беручи до уваги всі індивідуальні обставини, зокрема особливі потреби вразливих людей, які тікають від війни чи репресій.
15. Асамблея закликає міжнародну спільноту скликати міжнародну гуманітарну конференцію щодо України для збору коштів на план гуманітарної допомоги та розробки стратегій координації гуманітарної допомоги.