Положення дітей України
1. Посилаючись на свою Резолюцію 2495 (2023) «Депортації та примусові переміщення українських дітей та інших цивільних осіб до Російської Федерації або на тимчасово окуповані українські території: створити умови для їх безпечного повернення, припинити ці злочини та покарати винних», Парламентська асамблея рішуче підтверджує своє засудження повномасштабної агресивної війни, яку веде Російська Федерація проти України, та масштабних порушень прав дітей України, які є особливо вразливими жертвами цієї війни. Діти ніколи не повинні використовуватися як засіб тиску або як військові трофеї.
2. Жодна дитина в Україні не була оминута війною, і Асамблея наголошує, що всі українські діти мають право користуватися правами та свободами, закріпленими у відповідних міжнародних інструментах з прав людини, і що права та найкращі інтереси дитини повинні переважати в усіх рішеннях, що стосуються їх.
3. Асамблея висловлює вдячність державам-членам Ради Європи, які створили належні умови для прийому українських дітей, причому деякі з них користуються системою тимчасового захисту, наданою державами-членами Європейського Союзу.
4. Асамблея підкреслює, що для цих дітей важливо отримувати освіту та охорону здоров'я, включаючи підтримку психічного здоров'я, які відповідають їхній конкретній ситуації, та підтримувати зв'язки зі своєю мовою та культурою, що полегшить їхнє майбутнє повернення в Україну, з урахуванням найкращих інтересів дитини.
5. У зв'язку з цим Асамблея підтримує Консультативну групу Ради Європи з питань дітей України та готова повною мірою співпрацювати в рамках діяльності цієї групи.
6. Асамблея посилається на свою Резолюцію 2448 (2022) «Гуманітарні наслідки та внутрішнє і зовнішнє переміщення у зв’язку з агресією Російської Федерації проти України». Вона висловлює жаль з приводу викликів, з якими стикаються внутрішньо переміщені діти в Україні, та закликає до запровадження для них конкретних заходів захисту.
7. Асамблея закликає парламенти держав-членів посилити свою політичну підтримку для досягнення цілей плану гуманітарного реагування для України, з особливим акцентом на потребах внутрішньо переміщених дітей та їхніх сімей. За оцінками, загальна сума від 4 до 5 мільярдів доларів США необхідна для підтримки постраждалих від війни громад в Україні та українських біженців та приймаючих їх громад у регіоні протягом 2024 року.
8. Асамблея закликає держави-члени посилити підтримку волонтерів та гуманітарних організацій, включаючи організації громадянського суспільства та інші місцеві групи, які працюють в Україні для захисту внутрішньо переміщених дітей, на знак визнання їхніх величезних зусиль та внеску.
9. Асамблея й надалі займатиметься цим питанням з огляду на майбутні дебати, які повинні дозволити створити нові альянси для задоволення потреб внутрішньо переміщених дітей та їхніх сімей.
10. Асамблея посилить парламентську співпрацю шляхом створення спеціального комітету, щоб дозволити парламентаріям з різним політичним досвідом та професійною експертизою сприяти покращенню становища дітей України, де б вони не перебували: діти, які знаходяться в Україні, ті, хто є внутрішньо переміщеними, та ті, хто знайшов тимчасовий захист у Європі, а також діти, які наразі вважаються зниклими або були депортовані чи примусово переміщені до Російської Федерації та Білорусі.
11. Асамблея вітає зусилля України щодо повернення депортованих або примусово переміщених дітей, включаючи реалізацію плану дій «Bring Kids Back UA» та створення Міжнародної коаліції країн за повернення українських дітей у рамках формули миру Президента Зеленського.
12. Асамблея визнає відданість України захисту вразливих дітей, у тому числі шляхом створення Центру захисту прав дитини, який працює під наглядом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та займається питаннями, пов'язаними з документуванням злочинів проти дітей, які зазнали примусового переміщення та депортації, оцінює потреби дітей, за необхідності розміщує їх у сімейні форми виховання та здійснює інші дії, спрямовані на їхню реінтеграцію.
13. Асамблея наголошує, що українські діти залишають Україну через збройну агресію Російської Федерації. Україна не створювала небезпечних умов життя для своїх дітей. Їм має бути наданий лише тимчасовий захист на територіях іноземних держав. Отже, положення Статті 6 Гаазької конвенції від 19 жовтня 1996 року про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво стосовно батьківської відповідальності та заходів захисту дітей не застосовуються до українських дітей. Водночас застосування Статті 5 тієї ж конвенції є доречним. Керуючись Статтею 5 конвенції, судові або адміністративні органи України мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи дитини або її майна.
14. Асамблея особливо стурбована долею дітей, примусово переміщених та депортованих на тимчасово окуповані українські території, до Російської Федерації та Білорусі. Ці практики становлять воєнні злочини, злочини проти людяності та, як зазначила Асамблея у своїй Резолюції 2482 (2023)... можливий геноцид, оскільки діяння, «такі як вбивства та примусове переміщення дітей однієї групи до іншої групи з метою русифікації шляхом усиновлення російськими сім'ями та/або передачі до російських дитячих будинків чи інтернатних закладів, таких як літні табори», можуть підпадати під дію Статті II Конвенції 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.
15. Асамблея засуджує депортації та примусові переміщення українських дітей, практики, які є докорінно протилежними міжнародному праву, зокрема Женевській конвенції (IV) про захист цивільного населення під час війни та додатковому протоколу до неї, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, підписантами яких є Російська Федерація та Україна.
16. Асамблея підкреслює важливість рішення Міжнародного кримінального суду (МКС) видати ордери на арешт Президента Російської Федерації, Володимира Володимировича Путіна, та Уповноваженого з прав дитини... Марії Олексіївни Львової-Бєлової, у зв'язку з імовірними воєнними злочинами незаконної депортації та примусового переміщення дітей з тимчасово контрольованих або окупованих територій України до Російської Федерації, та закликає держави-члени Ради Європи продовжувати підтримувати зусилля МКС у забезпеченні невідворотності відповідальності Російської Федерації за воєнні злочини, скоєні проти українських дітей.
17. На сьогодні платформа «Діти війни», якою керує Уряд України, показує, що вона зібрала інформацію про понад 19 546 дітей, які, як повідомляється, були депортовані або примусово переміщені з різних місць, і лише 388 з яких повернулися додому.
18. Асамблея зазначає, що чим більше минає часу, тим більше зменшуються шанси знайти цих дітей, що потенційно може призвести до незворотності їхньої ситуації. Вона наголошує на особливій вразливості сиріт, які не мають підтримки чи законного представництва. Кришталізуються драматичні наслідки для психічного та фізичного здоров'я та благополуччя цих дітей. Громадянство та імена цих дітей іноді змінювалися російською владою. Деякі з них були усиновлені незаконно. Багато з них неможливо відстежити і вони не мають засобів зв'язку зі своєю країною чи своїми сім'ями. Усі вони зазнали певної форми індоктринації, і їм була нав'язана нова культура та нова мова. Діти зазнали психологічного та/або фізичного насильства. Ці дії становлять порушення їхніх прав на збереження своєї ідентичності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, на вільне висловлення своїх поглядів та право на освіту та користування власною культурою, як це гарантовано Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про права дитини.
19. Асамблея зазначає, що відсутність єдиного правового механізму суттєво перешкоджає швидкому поверненню українських дітей, потенційно продовжуючи цей процес на десятиліття. Вона визнає, що будь-яка затримка у процесі репатріації не тільки зменшує ймовірність повернення або возз'єднання всіх постраждалих дітей з їхніми сім'ями, але й непропорційно впливає на сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які не мають належного законного представництва.
20. З огляду на ці елементи та терміновість припинення цих злочинів, Асамблея повторює свій заклик до Російської Федерації та Білорусі негайно припинити ці незаконні депортації, затримання та примусові переміщення дітей та сприяти поверненню дітей якомога швидше та за найкращих можливих умов.
21. Асамблея вітає обговорення та висновки, що випливають із засідання спеціального комітету її Бюро, яке відбулося 15 грудня 2023 року в Парижі, і яке було присвячене поверненню українських дітей, примусово переміщених та депортованих на тимчасово окуповані українські території, до Російської Федерації та Білорусі, а також становищу дітей, які тимчасово проживають під захистом держав-членів Ради Європи та інших приймаючих країн.
22. Отже, Асамблея повторює свій заклик до Російської Федерації та Білорусі:
22.1 негайно та безумовно припинити ці практики депортації та примусового переміщення на тимчасово окуповані українські території, до Російської Федерації та Білорусі; припинити передачу українських дітей на усиновлення або під опіку громадянам Росії; припинити нав'язування російського громадянства та зміну імен; та відновити контакт між цими дітьми та їхніми батьками або опікунами, або, у випадках втрати батьків чи опікунів, компетентними українськими органами, з метою їхньої негайної репатріації до їхньої рідної країни або їхнього звільнення до безпечної третьої країни;
22.2 надати українським органам влади або третій стороні (державі чи міжнародній організації) вичерпну та достовірну інформацію про кількість та місцезнаходження українських дітей у цій ситуації, їхні імена та прізвища, їхнє походження та пункт призначення депортації, щоб забезпечити їхнє безпечне повернення в Україну;
22.3 надати представникам відповідних органів Організації Об'єднаних Націй та інших міжнародних організацій з гуманітарного втручання та захисту прав людини, таких як Дитячий фонд Організації Об'єднаних Націй (ЮНІСЕФ), Управління Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців (УВКБ ООН), Управління Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини (ООН з прав людини) та інших компетентних установ ООН, а також Міжнародному комітету Червоного Хреста (МКЧХ) безперешкодний, негайний та безпечний доступ до дітей.
23. Асамблея вважає, що забезпечення повернення депортованих та примусово переміщених дітей до України, особливо у випадках, коли возз'єднання сім'ї неможливе, відповідає принципу найкращих інтересів дитини.
24. Асамблея закликає держави-члени, а також держави-спостерігачі та держави, чиї парламенти мають статус спостерігача або партнера за демократію в Асамблеї, та їхні дипломатичні служби, а також усю міжнародну спільноту, що діє сумлінно, до:
24.1 ухвалити на рівні національних парламентів заяви та/або резолюції, які засуджують воєнні злочини проти дітей та визнають депортації, примусові переміщення та невиправдану затримку в репатріації українських дітей... як злочин геноциду, наголошуючи при цьому на необхідності швидкого повернення депортованих та примусово переміщених дітей в Україну, відповідно до принципу найкращих інтересів дитини;
24.2 докласти всіх зусиль для відстеження долі тисяч зниклих дітей, а саме для їх ідентифікації, визначення місцезнаходження та повернення в Україну, враховуючи, зокрема, унікальні потреби дітей з інвалідністю, сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та інших дітей без супроводу, які не мають підтримки чи належного законного представництва, та забезпечити, щоб репатріація цих дітей... проводилася з максимальною обережністю, оскільки ці діти потребують індивідуальних підходів та конкретних шляхів;
24.3 підтримувати Україну в її зусиллях щодо документування та встановлення ситуації кожної дитини, включаючи ідентифікацію депортованих або примусово переміщених сиріт, дітей з інвалідністю та дітей, позбавлених батьківського піклування, та складання обґрунтованого, вичерпного та придатного для використання списку зниклих дітей;
24.4 співпрацювати з правоохоронними органами України та створити механізми для документування випадків примусового переміщення та депортації українських дітей;
24.5 застосовувати інструменти універсальної юрисдикції для фіксації фактів скоєних злочинів, забезпечення справедливості та створення умов для запобігання повторенню подібних злочинів у майбутньому, а також використовувати різні форми міжнародно-правової співпраці для обміну даними про факти примусових переміщень та депортацій українських дітей;
24.6 інформувати компетентні органи України, через належним чином визначений партнерський орган у кожній країні, у випадках перетину кордону громадянами Російської Федерації, які незаконно усиновили або встановили опіку над українською дитиною, з метою повернення цієї дитини на територію України;
24.7 надати політичну, логістичну та фінансову підтримку для створення ефективного, швидкого та безпечного правового механізму для ідентифікації, відстеження та репатріації дітей, та посилити координацію з усіма відповідними українськими національними установами та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;
24.8 надати всебічну підтримку компетентним українським органам влади на всіх рівнях та неурядовим організаціям, які займаються такими категоріями дітей, як внутрішньо переміщені, ті, що потребують інституційного догляду, сироти, діти загиблих воїнів та ветеранів, та ті, що постраждали від війни фізично та психологічно, зокрема в їхніх зусиллях щодо забезпечення повного доступу до освіти та охорони здоров'я, включаючи фізичну та психологічну реабілітацію, та реінтеграції;
24.9 запровадити та продовжувати дотримуватися санкцій проти Російської Федерації та Білорусі, а також включити до санкційних списків осіб, причетних до депортації, примусового переміщення та невиправданої затримки в репатріації українських дітей;
24.10 оцінити, через свої компетентні національні органи, участь журналістів або інших представників ЗМІ у пропагандистських кампаніях, організованих Російською Федерацією або Білоруссю, стосовно українських дітей, депортованих та примусово переміщених Російською Федерацією, з метою застосування відповідних заходів у таких випадках, наприклад, щодо відмови в акредитації та доступі до публічних заходів;
24.11 сприяти реінтеграції дітей з українських закладів інституційного догляду... у їхні сім'ї, або їхньому влаштуванню у сім'ї громадян України, відповідно до рішень компетентних українських органів влади; та забезпечити швидке визнання цих органів у здійсненні прав опіки над дітьми;
24.12 сприяти повному обміну інформацією щодо українських дітей в інституційному догляді та забезпечити тісну співпрацю в цьому відношенні між компетентними органами України та державами-членами;
24.13 підтримувати здійснення конкретних заходів, які забезпечують захист та благополуччя дітей України, включаючи ті, що містяться у Плані дій Ради Європи для України «Стійкість, відновлення та реконструкція» (2023–2026).
25. Асамблея наголошує на необхідності посилення співпраці між різними існуючими механізмами, включаючи громадянське суспільство, для об'єднання зусиль для повернення дітей, покладаючись, зокрема, на втручання третьої сторони, яка може надати гарантії неупередженості та ефективності. У зв'язку з цим вона закликає різні організації, чий мандат, заснований на нейтралітеті, дозволяє їм отримати доступ до Російської Федерації, Білорусі та окупованих територій України, сприяти процесу ідентифікації, визначення місцезнаходження та репатріації депортованих та примусово переміщених українських дітей та тісно співпрацювати з Україною та всіма державами, які могли б сприяти поверненню цих дітей.
26. У зв'язку з цим Асамблея зобов'язується продовжувати свою роль фасилітатора, у тому числі шляхом розгляду того, яку структуру або механізм(и) Асамблеї можна було б використати для підтримки українських органів влади та різних міжнародних організацій, таких як ЮНІСЕФ, УВКБ ООН, ООН з прав людини та інші компетентні установи ООН, а також МКЧХ, у визначенні найбільш швидких засобів ідентифікації та сприяння ефективному пошуку дітей, з доступом до якомога більшої інформації про їхню особу та умови їхньої депортації чи примусового переміщення Російською Федерацією.