Зниклі безвісти особи, військовополонені та цивільні особи у полоні внаслідок війни агресії Російської Федерації проти України
1. Наголошуючи на своїй непохитній підтримці України у забезпеченні вирішальної перемоги над Російською Федерацією після повномасштабної військової агресії проти України, розв'язаної Російською Федерацією 24 лютого 2022 року, Парламентська асамблея підтверджує своє засудження ситуації, пов'язаної з долею українських військовополонених, включаючи іноземних громадян, які воюють за Україну, а також цивільних осіб, які перебувають у російському полоні, і залишатиметься залученою до звільнення останнього полоненого, відповідно до мирного плану Президента Зеленського з 10 пунктів, спрямованого на перемогу та справедливий мир, пункт 4 якого стосується звільнення всіх полонених та депортованих осіб.
2. Цифри говорять самі за себе. Асамблея нажахана тим, що станом на 18 вересня 2024 року загалом 65 956 військовослужбовців та цивільних осіб було зареєстровано як зниклі безвісти або захоплені, серед яких 50 916 було зареєстровано як зниклі безвісти на основі перевірених даних. Насправді, кількість жертв є набагато вищою. Страждання і страх переживають не лише самі полонені, чи то військовослужбовці, чи цивільні особи, але й їхні родичі. Хоча з 24 лютого 2022 року до 17 вересня 2024 року з російського полону було звільнено 3 672 особи, включаючи 168 українських цивільних осіб, Асамблея з занепокоєнням відзначає, що серед звільнених осіб третина досі вважалася зниклою безвісти, оскільки Російська Федерація не надала своєчасної інформації про їхню долю, всупереч своїм міжнародним зобов’язанням.
3. Цією Резолюцією Асамблея прагне стати голосом військовополонених та цивільних полонених, які утримуються в Російській Федерації або на тимчасово окупованих територіях України, та їхніх сімей, щоб їхні страждання залишалися на високому місці в міжнародному політичному порядку денному всіх держав-членів Ради Європи, а також держав-спостерігачів та держав, чиї парламенти мають статус спостерігача або партнера за демократію при Асамблеї. Проблема зниклих безвісти осіб є гуманітарною проблемою з наслідками для прав людини та міжнародного гуманітарного права. Асамблея наголошує, що сторони збройного конфлікту несуть головну відповідальність за запобігання насильницьким зникненням, з'ясування долі зниклих безвісти осіб та забезпечення своєчасного й ефективного розслідування. Тому Асамблея закликає до належного поводження з цими особами відповідно до міжнародного гуманітарного права та стандартів прав людини, їх негайного звільнення та соціально-медичної реабілітації, а також до притягнення до відповідальності Російської Федерації та винних у воєнних злочинах, скоєних проти цих осіб.
4. Український народ зіткнувся з незмірними трагедіями з моменту повномасштабної військової агресії Російської Федерації. Один приклад є особливо резонансним для цієї Резолюції, а саме масове вбивство та каліцтво українських полонених у колишній виправній колонії № 120 в Оленівці, Донецької області, 28 та 29 липня 2022 року. На сьогодні це звірство залишається безкарним, а поранені військовослужбовці все ще перебувають у полоні. Жодного незалежного розслідування не було проведено з моменту розформування місії ООН зі встановлення фактів 5 січня 2023 року через відсутність необхідних умов для розгортання місії на місці. Однак Асамблея вітає публікацію Офісом Генерального прокурора України 29 липня 2024 року результатів кримінального розслідування різанини військовополонених в Оленівці. Згідно з цим розслідуванням, наразі ідентифіковано 49 загиблих військовослужбовців зі 193, які перебували в бараках на момент нападу. Щонайменше 41 особа загинула на місці, ще 9 померли від травм через відсутність медичної допомоги, і близько 150 були поранені. Звинувачення були висунуті проти начальника виправної колонії «Волноваха» та його першого заступника за їхнє навмисне ненадання своєчасної медичної допомоги, що суперечить законам та звичаям війни. Хоча Російська Федерація намагалася знищити та приховати сліди злочину, Верховний комісар ООН з прав людини спростував її твердження про обстріл колонії в Оленівці українськими військовими та закликав Російську Федерацію провести розслідування та притягнути до відповідальності винних у смерті та пораненнях серед цих військовополонених. Наразі на цей заклик не було дано відповіді, але тут і надалі Асамблея постійно наголошує, що справедливість має і переможе.
5. Асамблея з великим занепокоєнням відзначає, що в надто багатьох випадках військовополонені та цивільні полонені в руках Російської Федерації є фактично зниклими безвісти особами, оскільки їхні родичі не мають жодного способу отримати інформацію про їхню долю чи місцезнаходження, за винятком тих випадків, коли такі особи були повідомлені Міжнародним комітетом Червоного Хреста (МКЧХ) або є суб'єктами кримінального провадження в Російській Федерації чи на тимчасово окупованих територіях України. У зв'язку з цим вона підкреслює життєву необхідність надання МКЧХ можливості виконувати роль, передбачену його мандатом, включаючи регулярні відвідування військовополонених або цивільних осіб (незалежно від того, чи затримані вони в рамках кримінального провадження, чи з міркувань безпеки), відповідно до вимог міжнародного гуманітарного права.
6. Міжнародна спільнота не приділила достатньої уваги темі українських військовополонених та цивільних полонених, незважаючи на масові порушення міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини, які це включає. Асамблея підкреслює, що міжнародне гуманітарне право забороняє захоплення та утримання цивільних осіб як заручників, що, по суті, практикується Російською Федерацією проти українських цивільних осіб. Асамблея прагне привернути більшу увагу до цієї теми, закликаючи держави-члени Ради Європи, а також держави-спостерігачі та держави, чиї парламенти мають статус спостерігача або партнера за демократію при Асамблеї, докласти всіх зусиль для забезпечення звільнення всіх українських військовополонених та цивільних осіб з російського полону та притягнення до відповідальності винних у будь-яких злочинах та порушеннях міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини, скоєних проти цих осіб. Асамблея готова допомогти забезпечити торжество справедливості.
7. Нагадуючи, що численні порушення прав людини щодо військовополонених та цивільних осіб, які утримуються в російському полоні, вже були порушені Асамблеєю, зокрема у Резолюції 2562 (2024) «Невідкладний заклик до Європи та її партнерів: передбачення негайних та довгострокових політичних рішень на підтримку переміщених осіб з України», робота, проведена з квітня 2022 року щодо правових та правозахисних аспектів агресії Російської Федерації проти України, а також поточна робота щодо необхідності посилення зусиль для звільнення українських журналістів, утримуваних у полоні Російською Федерацією (Док. 16020), пропозиція щодо резолюції під назвою «Захист цивільних осіб: невідкладні дії для порятунку цивільних осіб у російському полоні» (Док. 16029) та пропозиція щодо резолюції під назвою «Підтримка політичних переговорів для забезпечення обміну та звільнення військовополонених» (Док. 16021), Асамблея закликає до нового імпульсу, щоб посилити тиск на Російську Федерацію з метою забезпечення звільнення цих військовополонених та цивільних полонених.
8. Вітаючи повернення з полону понад 3 520 військовослужбовців Збройних Сил України, Асамблея з великим занепокоєнням відзначає, що Департамент протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора України ідентифікував 49 постійних місць утримання для українських військовополонених на території Російської Федерації та 16 місць на тимчасово окупованих територіях України, а також 6 місць утримання для українських цивільних осіб, і що понад 6 000 військовослужбовців все ще перебувають у полоні.
9. Асамблея нажахана висновками міжнародних механізмів, які надають докази систематичного застосування тортур проти українських військовополонених та цивільних полонених. Крім недостатнього та неякісного харчування та відмови в адекватній медичній допомозі, повідомлялося про жорстоке поводження, що включає систематичні побиття, застосування електрошоку та зґвалтування. Також повідомлялося про антисанітарні умови утримання, перенаселеність, приниження, невиправдано суворий режим та словесні образи.
10. Асамблея бере до відома висновок Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування подій в Україні про те, що акти тортур вчиняються російськими збройними силами на тимчасово окупованих територіях України, а також членами спеціальних підрозділів та рядовим складом Федеральної служби виконання покарань Російської Федерації в Російській Федерації. Ці твердження про тортури, жорстоке поводження та насильницькі зникнення також були описані Спеціальним доповідачем ООН з питань катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження чи покарання. Крім того, допити проводяться співробітниками Федеральної служби безпеки Російської Федерації. Асамблея нажахана тим, що, схоже, не залишилося жодного сліду від членства Російської Федерації в Раді Європи протягом понад двох десятиліть, протягом яких стандарти та цінності Організації мали бути використані та широко розповсюджені як стабільна та надійна основа, що забезпечує виконання владою та її персоналом на всіх рівнях, включаючи пенітенціарні служби, своїх обов'язків щоразу з повним дотриманням прав людини та людської гідності. Асамблея наполягає на тому, щоб російська влада та її персонал пам'ятали та керувалися міжнародними стандартами прав людини та людської гідності у своєму поводженні з військовополоненими та цивільними особами в російському полоні. Асамблея підкреслює необхідність притягнення до відповідальності всіх винних, зокрема командирів та інших начальників, а також тих, хто наказує, підбурює або схиляє до вчинення міжнародних злочинів та інших порушень міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права.
11. Немає сумнівів у тому, що поводження, яке застосовується до українських військовополонених та цивільних осіб, рівнозначне тортурам, забороненим Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (МПГПП), як це визначено в Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження чи покарання та встановлено прецедентним правом Європейського суду з прав людини та Європейською конвенцією про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КПК), обидва з яких є інструментами, стороною яких Російська Федерація досі є. Ця практика також може бути прирівняна до воєнних злочинів тортур та нелюдського поводження, а також до умисного спричинення сильних страждань або серйозних тілесних ушкоджень чи шкоди здоров'ю згідно з Женевськими конвенціями.
12. Асамблея з занепокоєнням відзначає, що ані Україна, ані Організація Об'єднаних Націй, ані будь-яка інша міжнародна організація, така як МКЧХ, не мають повної та точної інформації про те, скільки громадян України загинуло в російському полоні. Мало того, що російська влада часто відмовляє у доступі до військовополонених та цивільних полонених, що суперечить міжнародному гуманітарному праву, так ще й Російська Федерація досі не підтвердила особу та місцезнаходження військовополонених та цивільних осіб, затриманих або ув'язнених у зв'язку з поточним збройним конфліктом. Як наслідок, ці особи, про яких немає даних, не можуть не вважатися «зниклими безвісти особами».
13. Більше того, Асамблея нажахана тим, що в Російській Федерації було розпочато низку кримінальних проваджень проти військовополонених та цивільних осіб, які часто об'єднуються. Звинувачення, висунуті проти них, є різноманітними – вбивство, членство в терористичній організації, загроза національній безпеці тощо – і іноді є кумулятивними. Наприклад, одній особі було пред'явлено звинувачення за 21 статтею Кримінального кодексу Російської Федерації. Асамблея нагадує, що відповідно до міжнародного гуманітарного права комбатанти не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності лише за належність до збройних сил та участь у військових діях, тоді як кримінальне переслідування військовополонених повинно відбуватися відповідно до відповідного положення Женевської конвенції III про поводження з військовополоненими та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів («Протокол I»), а також МПГПП. Таким чином, закликаючи до зняття таких звинувачень, Асамблея також наполягає на нагальній необхідності забезпечення повного доступу до судових залів для правового захисту та міжнародних спостерігачів, забезпечення процесуальних гарантій та судових гарантій, а також права на справедливий та регулярний судовий розгляд. Українські цивільні особи, затримані з метою кримінального переслідування або ув'язнені у зв'язку з поточною війною агресії Російської Федерації проти України, повинні користуватися відповідними правами та гарантіями відповідно до Женевської конвенції IV про захист цивільного населення під час війни та Протоколу I, а також МПГПП.
14. Крім того, Асамблея підкреслює, що міжнародне гуманітарне право та міжнародне право прав людини містять норми та стандарти, застосовні в ситуаціях, коли особи зникли безвісти, включаючи з'ясування їхньої долі та місцезнаходження, та вимагають від держав дотримання певних зобов'язань, що стосуються прав родичів зниклих безвісти осіб та померлих, а саме зобов'язання забезпечити право на життя та право на людську гідність; заборонити тортури, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання та насильницькі зникнення; та забезпечити право на приватне та сімейне життя та право на ефективний засіб правового захисту.
15. Право на свободу та особисту недоторканність згідно зі статтею 9 МПГПП передбачає зобов'язання звітувати про місцезнаходження всіх осіб, коли є обґрунтоване твердження, що вони були взяті під варту і з того часу їх не бачили. Як наслідок, незалежно від того, що Російська Федерація не є стороною Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень, Асамблея наполегливо закликає Російську Федерацію надати МКЧХ та відповідним механізмам Організації Об'єднаних Націй, включаючи спеціальні процедури, доступ до місць утримання українських військовополонених та цивільних осіб, відповідно до міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини, та керуватися принципами, викладеними в цій конвенції. Асамблея підкреслює, що насильницьке зникнення осіб порушує не лише численні права, захищені МПГПП, стороною якого є Російська Федерація, але й широкий спектр звичаєвих норм міжнародного гуманітарного права. Ця практика також може становити злочин проти людяності, якщо вона вчиняється як частина широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення.
16. Асамблея з великим занепокоєнням дізналася, що існують випадки примусової праці на тимчасово окупованих територіях України, хоча лише декілька прямих свідків все ще живі, щоб дати свідчення, оскільки багато хто помер внаслідок примусу до операцій з розмінування. Посилаючись на свою нещодавню Резолюцію 2564 (2024) «Післяконфліктний час: знешкодження бомб уповільненої дії для безпечного повернення переміщених осіб», Асамблея рішуче засуджує використання примусової праці військовополонених або цивільних полонених, зокрема в небезпечних зонах, де вони надто часто стають жертвами наземних мін та вибухів боєприпасів.
17. З огляду на загальну ситуацію з явною відсутністю поваги до основних прав згідно з міжнародним гуманітарним правом українських військовополонених та цивільних осіб, які перебувають у полоні в Російській Федерації або на тимчасово окупованих територіях України, Асамблея підкреслює необхідність посилення існуючих міжнародних механізмів для контролю та повідомлення про різні прояви порушень такого права Російською Федерацією. Асамблея закликає Російську Федерацію повністю дотримуватися правил та звичаїв війни, до яких вона зобов'язалася відповідно до міжнародного гуманітарного права, порушення яких становлять злочини, за які винні будуть притягнуті до відповідальності.
18. Асамблея рішуче засуджує, що Російська Федерація не надає повного доступу до українських військовополонених та цивільних осіб, що суперечить вимогам Женевських конвенцій III та IV та Протоколу I. Щодо військовополонених, Асамблея вважає вирішально важливим, щоб МКЧХ отримав негайний та безперешкодний доступ до всіх місць утримання, відповідно до умов та повноважень свого мандата. Вона закликає Російську Федерацію повністю поважати це право доступу для МКЧХ та просить міжнародну спільноту підтримати та заохочувати виконання цього мандата.
19. Нагадуючи про саму суть місії МКЧХ, яка полягає у забезпеченні поваги до міжнародного гуманітарного права та інших фундаментальних норм, та підкреслюючи неодноразові порушення міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини Російською Федерацією, Асамблея закликає МКЧХ розглянути можливість зробити виняток із свого підходу до конфіденційності, публічно надаючи інформацію про проблеми, з якими він стикається при отриманні повного доступу до українських військовополонених, якщо це не суперечить інтересам самих військовополонених.
20. Асамблея визнає обсяг мандата МКЧХ та можливі обмеження, які це може накладати. У зв'язку з цим Асамблея вітає діалог, який вона розпочала з МКЧХ щодо примусово переміщених українців (зокрема дітей), військовополонених та цивільних полонених, і сподівається на подальший розвиток такого діалогу з метою підтримки та співпраці з МКЧХ у виконанні його мандата та забезпеченні безпечного повернення цих людей в Україну.
21. Асамблея вважає, що публікація дезагрегованих даних у звітах МКЧХ надасть більш прозору інформацію про місця утримання військовополонених, оскільки наразі неможливо розрізнити різні типи відвідувань у цих звітах та дізнатися, чи стосуються ці відвідування російських чи українських військовополонених. Таким чином, хоча зрозуміло, що МКЧХ було надано доступ до українських місць утримання для російських військовополонених, менш очевидно визначити, наскільки доступ був реально наданий у Російській Федерації або на тимчасово окупованих територіях України, де утримуються військовополонені.
22. Асамблея відзначає роль, яку відіграє втручання третіх сторін в обмінах військовополоненими (в деяких випадках, включаючи захоплених українських цивільних осіб). Вітаючи всі такі обміни, Асамблея заохочує створення більш постійного механізму для обміну або звільнення українських військовополонених та цивільних полонених у Російській Федерації або на тимчасово окупованих територіях України, за активної участі МКЧХ та інших відповідних зацікавлених сторін, які можуть позитивно вплинути на результат. У зв'язку з цим Асамблея підтримує ідею обміну «всіх на всіх», тобто всеосяжного обміну, який передбачав би обмін обома сторонами всіх захоплених осіб, не залишаючи нікого позаду. Дійсно, такий підхід міг би стати засобом для зміцнення взаємної довіри в цьому питанні, оскільки він вирішив би гуманітарні проблеми та приніс би полегшення сім'ям, постраждалим від конфлікту.
23. Посилаючись на Резолюцію 2482 (2023) «Правові та правозахисні аспекти агресії Російської Федерації проти України», Асамблея вітає той факт, що низка країн вже застосувала універсальну юрисдикцію у справах, пов'язаних з війною агресії проти України, незалежно від того, де було скоєно інкримінований злочин, і незалежно від національності обвинуваченого, країни проживання чи будь-якого іншого зв'язку з органом, що здійснює переслідування. Вона закликає держави-члени Ради Європи та інші держави використовувати принцип універсальної юрисдикції, відповідно до їхнього національного законодавства, для розслідування та переслідування винних у інкримінованих злочинах, скоєних у зв'язку з позбавленням волі, поводженням та переслідуванням українських військовополонених та цивільних полонених. Асамблея також закликає до посилення підтримки та участі у діяльності спільної слідчої групи з інкримінованих основних міжнародних злочинів, скоєних в Україні, яка базується в Євроюсті, та розслідуванні, яке проводить Офіс Прокурора Міжнародного кримінального суду.
24. Асамблея переконана, що Міжнародна організація кримінальної поліції (ІНТЕРПОЛ) може відігравати ефективну роль у розшуку військових злочинців, які скоїли злочини проти України та українців. Вона закликає інші міжнародні організації та всі держави сприяти розшуку та переслідуванню військових злочинців, використовуючи не лише кримінальне право, але й адміністративні заходи, такі як видворення з третіх країн.
25. Організація Об'єднаних Націй та Московський механізм Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) встановили, що застосування тортур російською владою в Російській Федерації та на тимчасово окупованих територіях України було широко поширеним та систематичним, зокрема щодо жахливого поводження з українськими військовополоненими та цивільними особами, які утримуються в місцях позбавлення волі в Російській Федерації. Оскільки військовополонені та цивільні полонені звільняються та повертаються, вкрай важливо, щоб були доступні відповідні комплексні реабілітаційні програми, у співпраці з органами влади та організаціями громадянського суспільства, які вже працюють у цій сфері, та з адекватними фінансовими та експертними ресурсами для надання необхідної довгострокової комплексної підтримки. Асамблея вважає, що буде необхідна спеціальна програма з виділенням достатнього фінансування, яка зможе задовольнити комплексні медичні, психологічні та соціальні реабілітаційні потреби звільнених осіб. Рада Європи та її держави-члени можуть відіграти важливу роль у наданні як експертної, так і фінансової підтримки такій ініціативі, на яку також можуть бути спрямовані заморожені активи Російської Федерації.
26. Асамблея вітає створення Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України («Реєстр»). Це значне міжнародне зусилля та перший крок до механізму, який забезпечить справедливість та компенсацію для України та її народу, і який має на меті створити фактичну та доказову базу для репарацій за порушення міжнародного права Російською Федерацією. Визнаючи, що воєнні злочини часто залишаються безкарними без належного документування, Асамблея вважає, що кожна вимога, подана до Реєстру, продемонструє людські втрати війни та стане кроком до особистої справедливості, визнання та усвідомлення завданої шкоди, навіть до того, як будуть вжиті будь-які репараційні заходи. Асамблея рішуче заохочує подання вимог, щоб Реєстр слугував архівом для майбутніх поколінь, забезпечуючи збереження досвіду військовополонених та їхніх сімей в історії. Більше того, вона твердо вважає, що подання вимог до Реєстру є важливим для забезпечення справедливості, компенсації та відповідальності. Крім того, Асамблея вважає Реєстр важливим інструментом для надання жертвам та їхнім сім'ям можливості мати право голосу у формуванні післявоєнного правового та гуманітарного ландшафту, для притягнення агресорів до відповідальності та вимагання належних репарацій. Таким чином, Асамблея закликає всі держави-члени Ради Європи, а також держави-спостерігачі та держави, чиї парламенти мають статус спостерігача або партнера за демократію при Асамблеї, які ще не зробили цього, приєднатися до Розширеної часткової угоди про Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України.
27. Засуджуючи, що 30 українських цивільних журналістів та працівників ЗМІ залишаються незаконно затриманими у жахливих умовах Російською Федерацією, Асамблея вітає звільнення кримських татар разом з військовополоненими та цивільними особами з російського полону 28 червня 2024 року. Асамблея нагадує, що хоча незаконні російські затримання розпочалися ще у 2014 році, багато викрадених осіб були захоплені з початку повномасштабної війни у 2022 році. Асамблея підкреслює, що ситуація у тимчасово окупованому Криму залишається особливо складною, і закликає своїх членів залучати свої уряди, громадянське суспільство та медіа-мережі для підвищення обізнаності про тяжке становище українських журналістів. Асамблея також закликає до постійного міжнародного тиску на Російську Федерацію з метою звільнення затриманих журналістів та надання негайного доступу незалежним міжнародним органам для перевірки умов, у яких утримуються ці журналісти. І тут міжнародна спільнота повинна наполягати на прозорості та підзвітності для захисту людської гідності та прав незаконно ув'язнених.
28. Асамблея бажає висловити свою вдячність за роботу, проведену українською владою, включаючи Офіс Президента, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, Офіс Генерального прокурора України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ, зокрема Управління з питань зниклих безвісти осіб за особливих обставин (Секретаріат Уповноваженого з питань зниклих безвісти осіб за особливих обставин), Державну прикордонну службу України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, які співпрацюють та докладають усіх зусиль для забезпечення звільнення військовополонених та цивільних осіб у російському полоні та з'ясування долі зниклих безвісти осіб.
29. Визнаючи роль організацій громадянського суспільства у підтримці сімей військовополонених та цивільних полонених, Асамблея рекомендує посилити співпрацю з ними. Така співпраця передбачатиме надання їм фінансової підтримки, обмін передовим досвідом та сприяння адвокаційним зусиллям, спрямованим на підтримку міжнародної уваги до цієї проблеми.
30. Високо оцінюючи Офіс Генерального прокурора України за кримінальні провадження, які він розпочав щодо позбавлення волі 14 938 цивільних осіб, Асамблея очікує завершення цих проваджень відповідно до вимог Європейської конвенції з прав людини (ETS № 5) та українського законодавства.
31. Визнаючи, що не всі звільнені цивільні особи повернулися в Україну, Асамблея заохочує держави-члени Ради Європи підтримати їхнє переселення до третіх країн для тих, хто цього бажає.
32. Усвідомлюючи, що це питання не буде вирішене за короткий проміжок часу і що скоординовані зусилля доведеться посилити, Асамблея продовжуватиме займатися темою українських військовополонених та цивільних осіб, які перебувають у полоні Російської Федерації, доки не буде звільнена остання особа.