Європейська відданість справедливому та тривалому миру в Україні
1. Рада Європи є інституційним втіленням ідеалу миру та єдності на європейському континенті. Однак цей ідеал продовжує зазнавати драматичних викликів. Понад десятиліття Україна хоробро захищається від російської агресії, яка розпочалася у 2014 році та переросла у неспровоковану, повномасштабну війну агресії у 2022 році.
2. Російська Федерація продовжує порушувати міжнародне право, включаючи Статут Організації Об'єднаних Націй, шляхом продовження своєї агресії, нападів на критичну інфраструктуру та цивільне населення, переміщення мільйонів людей, незаконної депортації дітей, порушень прав людини, зокрема проти населення на тимчасово окупованих територіях України, та страт військовополонених.
3. Російська Федерація також посилила свою військову співпрацю з державами, які прагнуть підірвати міжнародний порядок, заснований на правилах, зокрема через угоди з Іраном та розгортання солдатів Корейської Народно-Демократичної Республіки («Північної Кореї») у цій війні агресії. Тактика гібридної війни, застосовувана Російською Федерацією через кібератаки, підпали, кампанії дезінформації та саботаж, ще більше загрожує безпеці Європи, включаючи її енергетичну та комунікаційну інфраструктуру. Зусилля Російської Федерації втручатися у політичні процеси держав-членів Ради Європи також становлять зростаючу загрозу демократичній безпеці в Європі.
4. Саміт миру в Україні, організований Швейцарією у Бюргенштоці 15 та 16 червня 2024 року, на основі Української формули миру, був найважливішою дипломатичною ініціативою на сьогодні для натхнення майбутнього мирного процесу. Його спільне комюніке окреслило кілька ключових пріоритетів для досягнення всеосяжного, справедливого та тривалого миру в Україні: ядерна безпека та захищеність, продовольча безпека та людський вимір. Подальша конференція, що відбулася у Монреалі у жовтні 2024 року, визначила конкретні кроки для підтримки повернення військовополонених, незаконно затриманих цивільних осіб та депортованих дітей.
5. Посилені дипломатичні зусилля щодо миру повинні підтримувати та доповнювати принцип «мир через силу», як його окреслила українська влада. Цей принцип підкреслює, зокрема, що стійкі мирні переговори можуть вестися лише з позиції стійкості та надійної обороноздатності, і що справедливий та тривалий мир може бути забезпечений лише адекватними гарантіями безпеки для України. Будь-які мирні переговори повинні залучати Україну та поважати її право визначати власне майбутнє.
6. У геополітичному середовищі, що швидко змінюється, нинішній момент є критичним для України та Європи. Європейські лідери повинні посилювати європейську єдність та зміцнювати підтримку України. Вони повинні діяти невідкладно та максимально збільшити зусилля для підтримки справедливого та тривалого миру в Україні, довгострокової безпеки Європи та європейського майбутнього України.
7. Постійна підтримка України також є вирішальною для зміцнення її спроможності ефективно підтримувати права людини, верховенство права та демократію, які залишаються ключовими для її стійкості, відновлення та реконструкції.
8. З огляду на ці міркування, Парламентська асамблея:
8.1 посилається на свої попередні резолюції, що стосуються повномасштабної агресії Російської Федерації проти України, яка становить кричуще порушення незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Вона підтверджує своє однозначне засудження цієї війни агресії;
8.2 рішуче засуджує звернення Російської Федерації до Північної Кореї щодо надання військ для боротьби проти української армії, що є ескалацією війни агресії та подальшим порушенням міжнародного права;
8.3 закликає до непохитної європейської відданості та єдності у підтримці України та справедливого й тривалого миру;
8.4 вважає, що справедливий та тривалий мир в Україні є необхідним для безпеки всього європейського континенту і, ширше, світу;
8.5 наголошує, що будь-які мирні переговори повинні залучати Україну та поважати її право визначати власне майбутнє, включаючи її суверенне право продовжувати свою інтеграцію до Європейського Союзу, а також членство в інших міжнародних організаціях;
8.6 вважає, що будь-яке врегулювання повинно підтримувати принципи міжнародного права, включаючи право на національний суверенітет та територіальну цілісність, а також право жертви агресії на повне відшкодування чи компенсацію завданих збитків;
8.7 підтверджує необхідність забезпечення відповідальності у контексті агресії Російської Федерації, зокрема через створення всеосяжного компенсаційного механізму та спеціального трибуналу для переслідування російських та білоруських лідерів за злочин агресії проти України;
8.8 визнає, що позиція стійкості та надійної обороноздатності є необхідною для ведення стійких мирних переговорів («мир через силу»);
8.9 підтверджує свою солідарність з українським народом, віддає шану його мужності та стійкості та закликає до негайного повернення військовополонених, незаконно затриманих цивільних осіб та депортованих дітей, а також безпечного повернення примусово переміщених осіб, включаючи дітей;
8.10 закликає до збільшення гуманітарної допомоги для задоволення нагальних потреб цивільного населення, постраждалого від війни агресії;
8.11 визнає та підтримує невтомні зусилля цивільних осіб, волонтерів та неурядових організацій у їхній підтримці українського суспільства;
8.12 визнає, що Китайська Народна Республіка (КНР) є вирішальним фактором, що сприяє війні агресії Російської Федерації проти України, та закликає КНР припинити надавати життєво важливу підтримку російській військовій машині;
8.13 визнає, що Володимир Путін має бути притягнутий до відповідальності за численні акти терору, які були вчинені проти цивільного населення під його керівництвом.
9. Асамблея також посилається на свої Резолюції 2558 (2024) «Протидія стиранню культурної ідентичності у війні та мирі» та 2540 (2024) «Смерть Олексія Навального та необхідність протидії тоталітарному режиму Володимира Путіна та його війні проти демократії», які стосуються, зокрема, тоталітарного режиму Володимира Путіна та його війни проти демократії, а також необхідності протидії стиранню культурної ідентичності у війні та мирі; вона вважає, що тривалий мир можливий лише у разі відмови Російської Федерації від своїх імперських амбіцій та проведення деколонізації.
10. Асамблея підтверджує необхідність для держав-членів Ради Європи пріоритезувати інвестиції у власні оборонні галузі, забезпечуючи, щоб виробництво та розробка військового обладнання та зміцнення співпраці у цій сфері посилювали європейську самостійність та оборонну автономію, що також зміцнить регіональну безпеку.
11. Отже, Асамблея закликає держави-члени Ради Європи, а також відповідні європейські інституції та міжнародних партнерів:
11.1 залишатися рішучими та єдиними для забезпечення майбутнього України у стабільній, безпечній та об'єднаній Європі, оскільки результат війни проти України сильно вплине на майбутнє європейської та глобальної безпеки;
11.2 підтримувати та, де необхідно, посилювати свою всеосяжну підтримку Україні, включаючи політичну, економічну та військову підтримку, щоб зміцнити позицію України у будь-яких майбутніх мирних переговорах та підтримувати регіональну безпеку та європейські цінності;
11.3 посилити чинний режим санкцій проти Російської Федерації, її союзників та їхнього політичного та військового керівництва, як це викладено у Резолюції 2557 (2024) «Роль санкцій у протидії війні агресії Російської Федерації проти України», шляхом ухвалення наступних заходів:
11.3.1 знизити верхню межу цін на нафту, розширити перелік суден російського «тіньового флоту» та покращити заходи, вжиті проти них, та повністю заборонити імпорт скрапленого природного газу та трубопровідного газу з Росії;
11.3.2 розширити сферу застосування санкцій, щоб охопити ширший спектр російських економічних секторів, трубопровідного газу та сільськогосподарської, металургійної та ядерної промисловості;
11.3.3 ідентифікувати та покращити цільові санкції щодо осіб, пов'язаних з російськими елітами, включаючи тих, хто може прямо чи опосередковано отримувати вигоду від війни або причетний до депортації, примусового переміщення та невиправданої затримки репатріації українських дітей, цивільних осіб та військовополонених, щоб гарантувати, що вони не зможуть використовувати економічні чи правові лазівки для обходу чинного режиму санкцій;
11.3.4 гармонізувати національні законодавства та посилити зусилля з координації між національними органами, відповідальними за забезпечення виконання санкцій;
11.3.5 подвоїти зусилля для зменшення обходу санкцій, у тому числі через вторинні санкції проти третіх країн та інших економічних суб'єктів, які цьому сприяють;
11.4 у контексті відповідальності без зволікань створити всеосяжний компенсаційний механізм, включаючи вже створений та повністю функціональний Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, майбутню міжнародну комісію з розгляду позовів та міжнародний компенсаційний фонд, щоб забезпечити повне відшкодування жертвам та гарантувати, що ті, хто відповідальний за ці незаконні дії, несуть фінансові витрати за свої правопорушення;
11.5 завершити переговори з метою створення спеціального трибуналу для переслідування російських та білоруських лідерів за злочин агресії проти України;
11.6 забезпечити, щоб усі заморожені російські державні активи були передані до міжнародного компенсаційного фонду, як тільки він буде створений, з метою використання їх для компенсації Україні та фізичним і юридичним особам, постраждалим від російської агресії в Україні;
11.7 підтримати ініціювання всеосяжного плану відновлення України, який має бути реалізований спільно з європейськими та міжнародними партнерами, що охоплює, зокрема, відбудову інфраструктури, включаючи відновлення довкілля та видалення військового сміття, підтримку переміщених осіб та сприяння демократичним інститутам, правам людини та верховенству права;
11.8 збільшити гуманітарну допомогу для задоволення нагальних потреб цивільного населення, постраждалого від війни агресії, та підтримувати громадянське суспільство в Україні;
11.9 продовжувати міжнародну підтримку зусиллям з розмінування в Україні для усунення серйозної загрози, яку становлять наземні міни та невибухлі боєприпаси для безпеки цивільного населення, відновлення сільського господарства та економічного розвитку на звільнених територіях;
11.10 посилити заходи протидії російській дезінформації та сприяти поширенню достовірної інформації про війну та її наслідки.
12. Крім того, Асамблея високо оцінює досягнення України у реалізації Плану дій Ради Європи для України «Стійкість, Відновлення та Реконструкція» на 2023-2026 роки та її прогрес у процесі вступу до Європейського Союзу, незважаючи на безпрецедентну воєнну ситуацію, та наголошує, що дотримання європейських стандартів прав людини, демократії та верховенства права надалі зміцнить демократичну безпеку та стійкість України та сприятиме мирному майбутньому.
13. Асамблея також закликає держави-члени Ради Європи та міжнародних партнерів домагатися впровадження Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і народам, ухваленої Резолюцією 1514 (XV) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 14 грудня 1960 року, у Російській Федерації, починаючи із засудження масових порушень прав людини та прав корінних народів Російської Федерації.
14. Крім того, Асамблея закликає держави-члени Ради Європи, зокрема, посилити свою підтримку Плану дій Ради Європи для України «Стійкість, Відновлення та Реконструкція» на 2023-2026 роки та надалі пріоритезувати зміцнення спроможності України ефективно підтримувати права людини, верховенство права та демократію, що залишається ключовим для стійкості, відновлення та реконструкції України та її прогресу у процесі вступу до Європейського Союзу, а також посилити свою допомогу, що стосується дітей України.
15. Асамблея підтверджує свою непохитну рішучість підтримувати мир, справедливість та верховенство права в Україні та на всьому континенті.