Правові аспекти та аспекти прав людини агресії Російської Федерації проти України
1. Парламентська асамблея підтверджує свою непохитну підтримку України та її народу, а також свою відданість незалежності, суверенітету, єдності та територіальній цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів, включаючи Крим та всі інші українські території, тимчасово окуповані Російською Федерацією з 2014 року і надалі. Вона вкотре рішуче засуджує незаконну, неспровоковану та невиправдану війну агресії Російської Федерації проти України та широкий спектр звірств і порушень прав людини та міжнародного гуманітарного права, вчинених російською владою, включаючи тривалі невибіркові напади на цивільне населення, житлові райони та цивільну інфраструктуру; насильницькі зникнення та депортації; незаконні затримання та застосування тортур; позасудові страти військовополонених; зґвалтування та інші форми сексуального насильства; депортацію та примусове переміщення українських дітей; а також знищення української культурної та релігійної спадщини.
2. Асамблея зазначає, що під керівництвом Президента Дональда Трампа Сполучені Штати Америки значно змінили свою зовнішню політику, зокрема у відносинах з Україною та Російською Федерацією, включаючи свою позицію щодо правової та політичної оцінки російської війни агресії. Сполучені Штати, поряд з Російською Федерацією та її союзниками, проголосували проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 24 лютого 2025 року, яка засуджувала агресію та закликала до всеосяжного, справедливого та стійкого миру і необхідності забезпечення відповідальності. Асамблея глибоко шкодує про цю позицію. Вона також стурбована зростаючим самоусуненням нової адміністрації США від зусиль, спрямованих на притягнення до відповідальності за Україну, про що свідчить її виход з Основної групи зі створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України (Основна група) та Міжнародного центру з переслідування за злочин агресії проти України, розташованого в Гаазі. Крім того, вона із занепокоєнням зазначає, що скорочення зовнішньої допомоги США новою адміністрацією призвело до призупинення кількох критично важливих проєктів у сфері правосуддя та відповідальності, пов'язаних з Україною, включно з тими, що стосуються співпраці з українськими органами прокуратури. Асамблея також глибоко стурбована санкціями, запровадженими Сполученими Штатами проти Міжнародного кримінального суду (МКС), оскільки вони суттєво перешкоджають судовому переслідуванню за міжнародні злочини, в тому числі вчинені в Україні внаслідок російської агресії.
3. Ця зміна відбулася в контексті двосторонніх переговорів, які Сполучені Штати проводили як з Російською Федерацією, так і з Україною, спрямованих на досягнення постійного припинення вогню в Україні та початок мирних переговорів. Хоча Асамблея вітає відданість Сполучених Штатів у цьому процесі допомозі в досягненні обміну військовополоненими, звільнення цивільних затриманих та повернення примусово переміщених українських дітей, вона зазначає, що пропозиція України про поновлюване та безумовне тридцятиденне припинення вогню, підтримане Сполученими Штатами, не було прийнято Російською Федерацією, яка продовжує майже щодня здійснювати ракетні обстріли, атаки керованими бомбами та безпілотниками проти українських житлових районів та цивільної інфраструктури. Лише у березні 2025 року щонайменше 164 українських цивільних осіб було вбито та 910 поранено внаслідок російських атак – зростання на 50% порівняно з показниками у лютому. З січня по травень 2025 року загалом 664 українських цивільних осіб було вбито та 3 425 поранено.
4. Асамблея з надзвичайною стурбованістю зазначає, що деякі представники США припустили, що незаконне захоплення Російською Федерацією українських територій... має бути прийняте та де-юре визнане як частина майбутньої мирної угоди. У цьому контексті та у світлі ситуації, що швидко розвивається, Асамблея заявляє, що певні основоположні принципи міжнародного права не повинні і не можуть бути відкинуті чи підірвані в будь-яких поточних або майбутніх переговорах. Вона посилається на всі свої попередні резолюції, що стосуються правових та політичних наслідків повномасштабної агресії Росії проти України, і наголошує, що всі держави зобов'язані поважати міжнародне право. Непорушність кордонів та невизнання територіальних надбань, що є результатом застосування сили, є основними принципами міжнародного права та основами міжнародного порядку, заснованого на правилах. Ці принципи закріплені у Статуті Організації Об'єднаних Націй, Гельсінському заключному акті 1975 року, Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй (Резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй 2625, 1970) та численних інших міжнародних документах. Прагнення до миру повинно і може ґрунтуватися лише на справедливості та міжнародному співробітництві, відповідно до преамбули Статуту Ради Європи (ETS № 1). Тому Асамблея категорично підтверджує наступні незаперечні правові міркування та міркування щодо прав людини, пов'язані з російською війною агресії, і закликає всі держави-члени та держави-спостерігачі, а також відповідні європейські інституції та міжнародних партнерів забезпечити, щоб будь-які мирні переговори чи домовленості поважали їх:
4.1 війна Російської Федерації проти України є актом агресії на порушення статті 2.4 Статуту Організації Об'єднаних Націй;
4.2 Білорусь дозволила Російській Федерації використовувати свою територію для вчинення акту агресії проти України, що саме по собі є актом агресії;
4.3 Північна Корея розмістила війська для боротьби на боці російських сил проти України, тим самим беручи участь в акті агресії проти України;
4.4 Україна здійснює своє невід'ємне право на самооборону відповідно до статті 51 Статуту Організації Об'єднаних Націй;
4.5 політичне та військове керівництво Російської Федерації, Білорусі та Північної Кореї вчинило і продовжує бути співучасником злочину агресії проти України, що тягне за собою індивідуальну кримінальну відповідальність для відповідних лідерів, незалежно від їхньої офіційної посади, включаючи глав держав та урядів;
4.6 незаконна анексія Криму та інших українських територій, тимчасово окупованих Російською Федерацією внаслідок агресії з 2014 року, є серйозним порушенням норм jus cogens і, як така, не може бути визнана. Насправді, таке визнання само по собі, а також будь-який примус України до визнання цих анексій, було б порушенням міжнародного права і призвело б до подальшого погіршення захисту прав людини та основних свобод, особливо з огляду на те, що, як наголошується у Висновку Асамблеї 300 (2022) «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», жертви російських порушень міжнародного права досі не мають доступу до ефективних засобів правового захисту в національній правовій системі Російської Федерації;
4.7 численні та тривалі напади і звірства, вчинені російськими силами та їхніми союзниками і посіпаками проти України та її народу, становлять воєнні злочини, включаючи серйозні порушення Женевських конвенцій та міжнародного гуманітарного права, а також злочини проти людяності, якщо вони вчинені як частина широкомасштабного та систематичного нападу на цивільне населення, за які індивідуальні виконавці мають бути притягнуті до відповідальності;
4.8 Російська Федерація вчиняє деякі дії, які становлять елемент геноциду відповідно до Конвенції Організації Об'єднаних Націй 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, а її риторика, що виправдовує війну агресії, розкриває геноцидний намір знищити українську націю як таку;
4.9 жоден із цих злочинів не може підлягати будь-якій формі амністії чи будь-якому терміну давності відповідно до міжнародного права;
4.10 МКС має повну юрисдикцію розслідувати та переслідувати воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид, вчинені на території України російськими силами та їхніми союзниками і посіпаками, а держави-учасниці Римського статуту МКС мають безумовне зобов'язання співпрацювати з МКС у контексті цих проваджень, включаючи виконання будь-яких ордерів на арешт, виданих проти російських або інших підозрюваних;
4.11 Російська Федерація вчинила численні та серйозні порушення Європейської конвенції з прав людини (ETS № 5, Конвенція) в Україні з моменту окупації та анексії Криму у 2014 році та в контексті повномасштабної агресії. Посилаючись на Рішення Комітету Міністрів Ради Європи (CM/Del/Dec(2025)1521/H46-29), Асамблея наголошує, що хоча Російська Федерація перестала бути Високою Договірною Стороною Європейської конвенції з прав людини 16 вересня 2022 року, вона залишається зв'язаною своїми зобов'язаннями за Конвенцією, включаючи обов'язок виконувати рішення Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі Україна проти Росії (щодо Криму). Асамблея закликає російську владу негайно впровадити всі заходи, визначені Комітетом Міністрів, які стосуються адміністративної практики тортур, насильницьких зникнень, незаконного переміщення цивільних осіб, широкомасштабної експропріації майна та інших численних порушень, що виникають внаслідок окупації Криму Російською Федерацією;
4.13 Російська Федерація також була засуджена Європейським судом з прав людини за акти тортур та нелюдського поводження, вчинені проти її власних громадян, які виступають проти війни агресії Російської Федерації в Україні;
4.14 Російська Федерація повинна нести правові наслідки всіх своїх міжнародно-протиправних діянь, вчинених в Україні та проти неї, включаючи здійснення відшкодування за всю шкоду, заподіяну такими діями Україні та її народу, як визнано в Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй A/RES/ES-11/5 від 14 листопада 2022 року та відповідно до принципів відповідальності держав;
4.15 перепрофілювання заморожених російських державних активів у державах-членах Ради Європи та державах, що не є членами, становитиме законні контрзаходи проти Російської Федерації, оскільки вони матимуть на меті спонукати агресора припинити свою протиправну поведінку та виконати свій обов'язок щодо здійснення відшкодування;
4.16 згідно з міжнародними демократичними стандартами, вибори не можуть проводитися в умовах воєнного стану, і Президент Зеленський є легітимним Президентом України доти, доки вибори не можуть бути законно проведені.
5. Асамблея зазначає, що міжнародно визнані кордони є суттєвим елементом міжнародного порядку, заснованого на правилах. З 2014 року численні особи – як громадяни Російської Федерації, так і інших держав – незаконно перетнули державні кордони України, в тому числі через несанкціоновані візити на тимчасово окуповані території, такі як Крим, Маріуполь, Донецьк та Луганськ. Серед таких громадян є прокремлівські знаменитості, такі як російський продюсер Йосип Пригожин та співачка Валерія, а також американський актор Стівен Сігал. Такі дії на підтримку російської війни агресії становлять порушення суверенітету та територіальної цілісності України і повинні мати правові наслідки.
6. Асамблея рішуче підтримує позицію Комісара Ради Європи з прав людини щодо визначення прав людини як керівного принципу для всіх поточних та майбутніх мирних зусиль. Його дорожня карта з прав людини для справедливого, тривалого та ефективного миру для України охоплює: притягнення до відповідальності, включаючи створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України, відшкодування та компенсацію для жертв, звільнення військовополонених та цивільних затриманих, повернення українських дітей та розшук зниклих безвісти, а також захист людей на тимчасово окупованих територіях та відбудову. Асамблея також наголошує на конституційній ролі Національної установи з прав людини (НУПЛ) України у моніторингу та документуванні грубих порушень прав людини і відстоюванні відшкодування. Її ефективна участь у мирних процесах та процесах притягнення до відповідальності є суттєвою для забезпечення підходу, орієнтованого на жертв та відповідного до стандартів прав людини.
7. У цьому контексті Асамблея посилається на свою Резолюцію 2598 (2025) «Російська агресивна війна проти України: необхідність забезпечення відповідальності та уникнення безкарності» (пункти 9 та 10) та вітає ухвалення учасниками Основної групи Львівської Заяви від 9 травня 2025 року, що висловлює політичну підтримку проєкту правових текстів для створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України в рамках Ради Європи. Цей крок прокладе шлях для Комітету Міністрів Ради Європи до ухвалення, у належний час, необхідних рішень для створення спеціального трибуналу. Зазначаючи, що, можливо, довелося досягти компромісу щодо деяких питань, таких як особистий імунітет, які можуть не відповідати власним вимогам Асамблеї та чинним нормам міжнародного права, Асамблея сподівається, що фінальний статут дозволить спеціальному трибуналу ефективно розслідувати, переслідувати та карати тих, хто несе відповідальність за злочин агресії. Спеціальний трибунал є невід'ємною частиною всеосяжної системи притягнення до відповідальності для України та для міжнародного правового порядку, яка заповнить існуючий пробіл і запобігатиме майбутнім агресіям з боку того ж або інших агресивних режимів.
8. Асамблея наголошує, що будь-які майбутні мирні переговори, спрямовані на припинення агресії Російської Федерації проти України, повинні включати всеосяжну та справедливу систему репарацій за завдану шкоду. Відшкодування для жертв є необхідним для тривалого миру та примирення. У цьому контексті Асамблея підкреслює критичну роль Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України (Реєстр), створеного під егідою Ради Європи, як першого оперативного елементу міжнародного компенсаційного механізму. Реєстр є життєво важливим кроком у документуванні шкоди, втрат і травм, що виникли внаслідок агресії, та закладенні основи для майбутнього процесу розгляду позовів. Відповідно до своїх попередніх резолюцій, Асамблея вважає, що Реєстр та всеосяжний компенсаційний механізм повинні охоплювати позови, що стосуються збитків, завданих з лютого 2014 року, а не лише з 24 лютого 2022 року. Необхідно посилити обговорення механізмів внеску до майбутнього компенсаційного фонду, враховуючи потенціал перепрофілювання заморожених російських активів.
9. Як зазначено в її попередній Резолюції 2573 (2024) «Зниклі безвісти особи, військовополонені та цивільні особи в полоні внаслідок війни агресії Російської Федерації проти України», Асамблея вражена численними висновками міжнародних механізмів та незалежних журналістських розслідувань, які продовжують надавати докази систематичного застосування тортур проти українських військовополонених та затриманих цивільних осіб, утримуваних у Російській Федерації або на тимчасово окупованих територіях України. Вона бере до відома звіт Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування подій в Україні від березня 2025 року, в якому зроблено висновок, що насильницькі зникнення та тортури здійснювалися російською владою як частина широкомасштабного та систематичного нападу на цивільне населення та відповідно до скоординованої державної політики, що, отже, дорівнює злочинам проти людяності. У звіті встановлено, що під час допитів застосовувалися найжорстокіші форми тортур, включаючи сильні побиття, удари електричним струмом, опіки, удушення, повішення, зґвалтування та інші форми сексуального насильства. Нещодавнє журналістське розслідування Forbidden Stories також пролило світло на тюремну систему, створену Російською Федерацією для українських цивільних затриманих, виявивши, що тортури та жорстоке поводження є систематичними принаймні у 26 місцях утримання.
10. Асамблея висловлює солідарність з громадянами Росії, які зазнають репресій за засудження війни проти України. Вона вимагає негайного звільнення всіх політичних в'язнів, ув'язнених у Російській Федерації через їхню опозицію до цієї війни, а також військовополонених, політичних в'язнів та цивільних осіб, захоплених Російською Федерацією на окупованих українських територіях та в Російській Федерації.
11. Згідно з даними української влади, 5 757 осіб було повернуто з російського полону з 24 лютого 2022 року, включаючи 294 українських цивільних осіб, при цьому ідентифіковано 186 місць, де утримуються українські цивільні особи та військовополонені, як у Російській Федерації, так і на окупованих територіях. Поточна кількість зниклих безвісти осіб, включаючи як військовополонених, так і цивільних, оцінюється Міністерством внутрішніх справ України у 74 000. Водночас Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) задокументував близько 50 000 випадків зниклих безвісти осіб, без розрізнення за національністю. Він відвідав понад 3 000 військовополонених, які перебувають у полоні з обох сторін, але конкретні дані щодо відвідування цивільних затриманих відсутні. Хоча точну кількість українських цивільних осіб, утримуваних у полоні Російською Федерацією, важко визначити, Асамблея вважає, що практика затримання українських цивільних осіб... сама по собі є незаконною, довільною та порушує міжнародне гуманітарне право, і вона дорівнює воєнним злочинам та злочинам проти людяності. Отже, вона закликає Російську Федерацію негайно та беззастережно звільнити всіх незаконно затриманих українських цивільних осіб. Тим часом МКЧХ повинен мати негайний, безпечний та безперешкодний доступ до всіх об'єктів, де утримуються українські цивільні особи, як на тимчасово окупованих територіях, так і в Російській Федерації, відповідно до статті 143 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (Женевська конвенція IV). Асамблея підтримує створення міжнародного механізму захисту цивільного населення за участю НУПЛ та інших відповідних установ, якому доручено моніторинг та публічне інформування про поводження з цивільними особами на окупованих територіях та у місцях утримання.
12. Асамблея неодноразово засуджувала депортацію українських дітей до Російської Федерації та Білорусі та примусове переміщення українських дітей на тимчасово окуповані Російською Федерацією українські території. Ці практики порушують міжнародне гуманітарне право (Женевська конвенція IV та Додатковий протокол I) та Конвенцію ООН про права дитини і становлять воєнні злочини, злочини проти людяності та елемент злочину геноциду. Згідно з інформацією від Уряду України, станом на травень 2025 року 19 546 дітей було депортовано або примусово переміщено, і лише 1 366 було повернуто. Нещодавній звіт Лабораторії гуманітарних досліджень Єльської школи громадського здоров'я показав, як військово-транспортні літаки під прапором Російської Федерації під безпосереднім контролем офісу Володимира Путіна перевозили групи дітей з окупованих Донецької та Луганської областей, і як контрольовані Росією бази даних приховували особи цих дітей... щоб полегшити їхнє влаштування та приховати урядову програму примусового усиновлення та опіки. Операція була ініційована Володимиром Путіним та його підлеглими з наміром «русифікувати» дітей з України. 10 червня 2025 року під час засідання Ради безпеки Російської Федерації Володимир Путін оголосив про впровадження численних освітніх програм, заснованих на так званих традиційних цінностях, включаючи виконання військового обов'язку – політика, яка, серед інших наслідків, сприяє мілітаризації українських дітей на окупованих територіях. Асамблея також зазначає, що згідно з достовірними джерелами, станом на 14 серпня 2024 року щонайменше 3 500 українських дітей з окупованих Росією територій України були примусово переміщені через Білорусь або до неї, де ці діти піддавалися програмі російської політичної, військової та релігійної індоктринації. Це переміщення було здійснене за прямим наказом Олександра Лукашенка. Асамблея вважає, що будь-які майбутні мирні переговори повинні вирішувати цю ситуацію, і закликає до негайного та безумовного повернення та реінтеграції українських дітей, відповідно до принципу найкращих інтересів дитини. Асамблея підкреслює критичну роль НУПЛ як незалежної установи із захисту прав дитини у забезпеченні ідентифікації, безпечного повернення, правового захисту та реінтеграції депортованих або примусово переміщених українських дітей.
13. Асамблея рішуче засуджує мілітаризацію та політичну індоктринацію українських дітей на територіях, тимчасово окупованих Російською Федерацією, визнаючи, що ці дії є серйозними порушеннями прав дитини та формою нападу на освіту, як за змістом, так і за якістю, а також на саме дитинство. Такі дії включають систематичне впровадження військової ідеології в освіту, примусову участь у військово-патріотичних організаціях, переписування освітніх програм для узгодження з політичними та військовими планами окупаційної держави та дискримінацію дітей та освітян на основі політичних переконань. Асамблея вимагає негайного припинення цих практик та закликає до їхнього документування та моніторингу відповідними міжнародними органами, включаючи Спеціального доповідача ООН з питань права на освіту та Офіс Спеціального представника Генерального секретаря ООН з питань дітей та збройних конфліктів. Асамблея також закликає МКС ініціювати провадження відповідно до Римського статуту для переслідування цих численних порушень як воєнних злочинів та злочинів проти людяності та закликає держави-учасниці Римського статуту активно підтримувати програми, спрямовані на психосоціальну реабілітацію та реінтеграцію постраждалих дітей, а також освітні ініціативи, що сприяють миру, толерантності та критичному мисленню для протидії зусиллям з індоктринації.
14. Асамблея глибоко стурбована політикою етнічних чисток Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України, що здійснюється через примусове переміщення, депортацію та насильницьку асиміляцію. Указ Президента № 159 від 20 березня 2025 року зобов'язує громадян України на цих територіях прийняти російське громадянство до 10 вересня 2025 року або зіткнутися з виселенням, фактично не залишаючи вибору, окрім асиміляції або депортації. Такі заходи порушують Женевську конвенцію IV, Римський статут МКС та Конвенцію ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Такі дії, як заборона української мови у школах, насадження російських навчальних планів та систематичне стирання української культурної ідентичності, були широко задокументовані Організацією Об'єднаних Націй і дорівнюють злочинам за міжнародним правом. З огляду на постійну зневагу Російської Федерації до своїх зобов'язань як окупаційної держави, Асамблея закликає до негайного створення незалежної міжнародної моніторингової місії, бажано під егідою Організації Об'єднаних Націй, для спостереження та звітування про ситуацію з правами людини на окупованих територіях України. Ця місія повинна мати повноваження запобігати подальшим порушенням, документувати докази та підтримувати зусилля для забезпечення відповідальності винних.
15. Асамблея висловлює глибоке занепокоєння щодо підтримки, яку надають Іран та Китай Російській Федерації. Іран постачав Російській Федерації балістичні ракети та безпілотники, багато з яких були використані у невибіркових атаках проти цивільних об'єктів в Україні, що може бути описано як співучасть у порушеннях міжнародного права Російською Федерацією. Влада України підтвердила затримання громадян Китаю, які воювали на боці російських сил, нібито як нерегулярні комбатанти. Крім того, китайські компанії, як повідомляється, допомагали виробництву військових безпілотників Російської Федерації, надаючи доступ до обмежених компонентів та допомагаючи обійти міжнародні санкції.
16. З огляду на ці міркування, Асамблея:
16.1 закликає учасників Основної групи та всі держави-члени без зволікань рухатися до створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України, шляхом ухвалення необхідних рішень для завершення правових документів щодо створення спеціального трибуналу, незалежно від прогресу будь-яких мирних переговорів;
16.2 закликає інші держави, зокрема держави-спостерігачі та держави, парламенти яких мають статус спостерігача або партнера з демократії при Асамблеї, приєднатися до майбутньої розширеної часткової угоди та підтримати спеціальний трибунал;
16.3 закликає всі держави-члени, європейські інституції та міжнародних партнерів підтримати та сприяти роботі Реєстру збитків для України, а також поточній роботі зі створення комісії з розгляду позовів для України та компенсаційного фонду для України, і забезпечити, щоб репарації залишалися основним компонентом будь-якого мирного врегулювання;
16.4 закликає всі держави-члени, європейські інституції та міжнародних партнерів збільшити свою допомогу Офісу Генерального прокурора України та існуючим міжнародним механізмам притягнення до відповідальності, а також проєктам громадянського суспільства, що працюють в Україні, щоб компенсувати негативний вплив заморожування допомоги США;
16.5 пропонує МКС розглянути можливість додавання нових звинувачень, включаючи злочини проти людяності та геноцид, у зв'язку з незаконним затриманням, насильницьким зникненням та тортурами українських цивільних затриманих, а також депортацією, примусовим переміщенням та перевихованням українських дітей, як частину розслідування ситуації в Україні; та закликає держави-учасниці Римського статуту МКС посилити політичну, правову та матеріальну підтримку МКС, зокрема щодо зміцнення Офісу Прокурора МКС у Києві;
16.6 закликає держави-члени та держави-спостерігачі утримуватися від призупинення або перешкоджання процесам міжнародної відповідальності, що стосуються злочинів, вчинених у контексті агресії проти України, в тому числі через Раду Безпеки Організації Об'єднаних Націй;
16.7 закликає держави-члени та держави-спостерігачі та інші держави, законодавство яких передбачає універсальну юрисдикцію, розслідувати та переслідувати воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид, вчинені в контексті триваючої війни агресії, включаючи злочини, пов'язані з насильницьким зникненням та тортурами українських цивільних затриманих та депортацією, примусовим переміщенням та перевихованням українських дітей, та закликає ті держави, законодавство яких не передбачає універсальної юрисдикції, запровадити таку можливість у своєму законодавстві;
16.8 закликає Російську Федерацію забезпечити дотримання своїх зобов'язань за міжнародним правом, включаючи міжнародне гуманітарне право, та негайно припинити практику насильницьких зникнень, незаконного затримання українських цивільних осіб, систематичного застосування тортур проти цивільних осіб та військовополонених, депортації та примусового переміщення українських дітей, надавати повну інформацію щодо військовополонених, українських цивільних осіб та дітей, які перебувають під її контролем, та забезпечити негайний, безпечний та безперешкодний доступ для МКЧХ та НУПЛ до всіх місць утримання, де утримуються військовополонені та українські цивільні особи;
16.9 закликає держави-члени, держави-спостерігачі, Європейський Союз та міжнародних партнерів надати всю необхідну допомогу Україні в її зусиллях з пошуку та забезпечення повернення військовополонених, незаконно затриманих українських цивільних осіб та українських дітей, а також посилити тиск на Російську Федерацію, щоб вона дотримувалася своїх вищезазначених міжнародних зобов'язань, в тому числі шляхом посилення санкцій та в контексті будь-яких мирних переговорів або домовленостей;
16.10 пропонує відповідним міжнародним механізмам притягнення до відповідальності створити постійний консультативний механізм з НУПЛ для забезпечення постійного внеску, орієнтованого на жертв, на всіх етапах міжнародної відповідальності та мирних процесів;
16.11 закликає держави-члени та міжнародних партнерів посилити прозорість морських перевезень, посилити контроль над державами прапора, збільшити нагляд за страхуванням та впровадити механізми відстеження перевалки судно-судно для забезпечення того, щоб Російська Федерація не отримувала вигоду від свого «тіньового флоту»;
16.12 закликає держави-члени та держави-спостерігачі застосувати відповідні санкції або правові наслідки до осіб, які в'їхали на тимчасово окуповані території України з порушенням українського законодавства для підтримки російської війни агресії;
16.13 закликає держави-члени та держави-спостерігачі, а також держави, парламенти яких мають статус спостерігача або партнера з демократії при Асамблеї, забезпечити, щоб санкційні режими всебічно охоплювали весь ланцюжок відповідальності за міжнародні злочини, вчинені проти українських дітей, шляхом включення всіх осіб та установ – зафіксованих правоохоронними органами України та держав-партнерів, – які прямо чи опосередковано залучені до депортації, примусового переміщення, невиправданої затримки репатріації, незаконного усиновлення або опіки, а також перевиховання, індоктринації та мілітаризації цих дітей. Такі режими повинні послідовно застосовуватися, регулярно переглядатися та координуватися між юрисдикціями для запобігання прогалинам у застосуванні та обходу. Асамблея закликає держави-члени гармонізувати зусилля, в тому числі шляхом створення міжнародного механізму протидії злочинам проти українських дітей;
16.14 закликає держави-члени підтримувати всі існуючі та минулі ініціативи, спрямовані на документування, розслідування та правову класифікацію міжнародних злочинів, вчинених в Україні представниками Російської Федерації, – включаючи Незалежну міжнародну комісію ООН з розслідування подій в Україні та Московський механізм Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), – шляхом забезпечення регулярного контролю, сприяння періодичним оцінкам та полегшення впровадження їхніх рекомендацій;
16.15 закликає держави-члени та держави-спостерігачі застосувати відповідні санкції або інші контрзаходи до російських посадових осіб, які заохочують колонізацію окупованих територій України, та забезпечити, щоб винні були притягнуті до кримінальної відповідальності як особи за цей воєнний злочин.
16.16 закликає держави-члени та держави-спостерігачі та держави, парламенти яких мають статус спостерігача або партнера з демократії при Асамблеї, та їхні дипломатичні служби, а також усю міжнародну спільноту, що діє сумлінно, запровадити додаткові санкції та забезпечити постійне дотримання чинних санкцій проти Російської Федерації, Білорусі, Північної Кореї та інших держав, причетних до порушень міжнародного права, а також включити до санкційних списків осіб, причетних до скоєння міжнародних злочинів в Україні. Санкційні режими повинні залишатися чинними доти, доки Російська Федерація не виконає своїх зобов'язань припинити свої міжнародно-протиправні діяння та усунути їхні наслідки, включаючи виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі Україна проти Росії (щодо Криму).