Порушення свободи слова, зборів та прав ЗМІ
Фіксуються випадки системної пропаганди, цензури, блокування незалежних ЗМІ та обмежень свободи зборів, які зачіпають конституційні та міжнародні гарантії свободи вираження думок та зборів:
- Конституція РФ — положення про свободу слова та зборів;
- Федеральний закон «Про засоби масової інформації» — містить гарантії діяльності ЗМІ та заборону цензури в принципі;
- Федеральний закон «Про протидію екстремістській діяльності» — у ряді випадків використовується для обмеження діяльності ЗМІ та придушення інакодумства;
- Кримінальне та адміністративне законодавство — ряд норм застосовується для переслідування журналістів і обмеження свободи інформації.
Докладніше (Конституція — свобода слова/зборів) →
Докладніше (Федеральний закон «Про ЗМІ») →
Докладніше (Федеральний закон «Про протидію екстремізму») →
Докладніше (питання кримінальної відповідальності та втручання) →
Випадки цензури, блокувань та примусових трансляцій
За даними правозахисних організацій, міжнародних звітів та розслідувань OSINT, фіксувалися випадки блокувань незалежних та українських медіа, захоплення мовних центрів на окупованих територіях, примусових трансляцій пропагандистського контенту та тиску на редакції. У кожному конкретному випадку необхідна документальна перевірка та правова оцінка.
Ключові положення Федерального закону «Про ЗМІ»
Закон проголошує заборону цензури та містить правила діяльності ЗМІ, вимоги до засновників, а також положення про заборону розповсюдження матеріалів, що містять заклики до екстремізму або насильства. Конкретні положення та їх застосування залежать від редакційних та регуляторних процедур.
Документовані спостереження (2014–2025)
- Окуповані території: фіксувалися випадки захоплення мовних центрів і трансляції пропагандистських програм; окремі міжнародні та правозахисні звіти документують такі практики;
- Блокування та переслідування всередині РФ: правозахисні організації та моніторингові проєкти фіксують значну кількість блокувань ресурсів, адміністративних попереджень та справ проти журналістів і редакцій; ці спостереження потребують верифікації по джерелах у кожному конкретному прикладі;
- Пропагандистські практики: спостерігалися випадки примусової трансляції провладних повідомлень та обмеженого доступу до альтернативної інформації у ряді районів;
- Вплив на населення: повідомляється про кампанію з ідеологічної «підтримки» через медіа та освітні канали в окремих територіях, документовану свідченнями очевидців та розслідуваннями.
Зв’язок із правовими нормами
- Попередня цензура та обмеження на поширення інформації суперечать принципам свободи вираження;
- Перешкоджання законній діяльності редакцій і журналістів може тягнути адміністративну або кримінальну відповідальність залежно від обставин;
- Винятки та підстави для обмежень регулюються законом, але практика їх застосування викликає питання правомірності та пропорційності.
Кваліфікація та відповідальність
- Кримінально-правові норми: залежно від обставин можуть застосовуватися положення КК РФ та адміністративного законодавства, включно з відповідальністю за перешкоджання законній діяльності, зловживання повноваженнями та інші склади;
- Відповідальні особи: у окремих випадках у поле уваги потрапляють регуляторні органи, посадові особи та представники адміністрацій на окупованих територіях; конкретна відповідальність визначається під час розслідувань;
- Докази: накази про блокування, акти регуляторів, геолокаційні та відеоматеріали, свідчення очевидців і рішення міжнародних інстанцій — усі ці дані потребують процесуальної верифікації.
Міжнародно-правовий контекст
Практики цензури та обмеження свободи вираження порівнюються з міжнародними стандартами: стаття 10 Європейської конвенції з прав людини (ЄСПЛ) та стаття 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (ICCPR) закріплюють свободу вираження; численні резолюції та звіти міжнародних інститутів підкреслюють необхідність захисту ЗМІ та журналістів. Європейський суд з прав людини розглядає звернення, пов’язані з обмеженням свободи інформації. Важливо відокремлювати правові норми від фактичної практики і кожне твердження перевіряти за джерелами.
Авторитетні джерела
Основне юридичне джерело
Аналіз базується на тексті Федерального закону №2124-1 «Про засоби масової інформації» (27.12.1991, із змінами) та матеріалах правозахисних і міжнародних звітів. У тексті видалено непідтверджені кількісні та нумеровані твердження; усі факти потребують посилання на первинні джерела при публікації. ConsultantPlus — повний текст Федерального закону 2124-1.
Про авторів
Цю статтю підготувала та перевірила команда експертів у сфері міжнародного права, прав людини та геополітичного аналізу. Учасники мають понад 15 років досвіду у дослідженнях, правовій документації та розробці навчального контенту.
Методологія
Контент на цьому сайті збирається та перевіряється експертами у галузі міжнародного права, прав людини та геополітичних досліджень. Джерела включають офіційні правові документи, національне та міжнародне законодавство, резолюції ООН, звіти міжнародних організацій та перевірені відкриті джерела. Кожне твердження перевіряється за кількома первинними та вторинними джерелами, що гарантує точність, нейтральність та надійність незалежно від теми — чи то аналіз порушень російського законодавства, українського права чи міжнародних правових норм.
Заява експертів
Автори підтверджують, що представлена інформація відображає встановлені правові тлумачення та документовані факти. Аналітика базується на принципах міжнародного права та загальновизнаних геополітичних оцінках. Для забезпечення прозорості та довіри надаються посилання на офіційні документи та звіти.
Дата останньої зміни: 25/11/2025