VII. Загальні Висновки

Друга місія значною мірою підтвердила висновки, зроблені першою місією. Вона виявила чіткі схеми серйозних порушень МГП, які можна приписати здебільшого російським збройним силам у багатьох областях, на які посилаються її розслідування. Значна кількість цивільних осіб була вбита або поранена, а цивільні об'єкти — такі як цивільні будинки, лікарні, культурні цінності, школи, багатоповерхові житлові будинки, адміністративні будівлі, пенітенціарні установи, водопровідні станції та системи електропостачання — були пошкоджені або зруйновані у численних містах та селах. Масштаб та частота невибіркових атак, здійснених проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, у тому числі в місцях, де не було виявлено жодного військового об'єкта, є достовірним доказом того, що бойові дії велися російськими збройними силами, нехтуючи їхнім фундаментальним зобов'язанням дотримуватися основних принципів розрізнення, пропорційності та запобіжних заходів, які становлять фундаментальну основу МГП.

Ознаки тортур та жорстокого поводження на тілах убитих цивільних осіб також свідчать про зневагу до принципу гуманності, який має керувати застосуванням МГП у військових операціях. Події, що стосуються міст Буча та Ірпінь, які відвідала місія, є двома емблематичними прикладами цих серйозних порушень МГП відповідно до Женевських конвенцій та Додаткових протоколів до них, які є воєнними злочинами. Є інформація, що всі порушення, які місія змогла встановити, перебувають або будуть розслідуватися, а відповідальні особи, якщо їх буде ідентифіковано та заарештовано, будуть притягнені до кримінальної відповідальності відповідними національними чи міжнародними судовими органами.

Друга місія дійшла висновку, що міжнародне право прав людини (МППЛ) було широко порушене в конфлікті в Україні. Деякі з найсерйозніших порушень включають цілеспрямовані вбивства цивільних осіб, включаючи журналістів, правозахисників або місцевих мерів; незаконні затримання, викрадення та насильницькі зникнення таких осіб; широкомасштабну депортацію українських цивільних осіб до Росії; різні форми жорстокого поводження, включаючи тортури, застосовані до затриманих цивільних осіб та військовополонених; недотримання гарантій справедливого судового розгляду; та застосування смертної кари. Більшість, хоча й не всі, порушень були скоєні на ⁶⁶⁵⁶⁶⁶ територіях під ефективним контролем Російської Федерації, включаючи території так званих Донецької та Луганської «народних республік», і значною мірою можуть бути приписані Російській Федерації. Місія виявила два нові тривожні явища, які не були включені або яким не приділялася достатня увага у першому звіті, а саме створення та використання так званих фільтраційних центрів та схильність Російської Федерації обходити свої міжнародні зобов'язання, передаючи затриманих осіб двом так званим «народним республікам» і дозволяючи їм вдаватися до проблематичних практик, включаючи застосування смертної кари.

Друга місія також підтвердила, що нинішній конфлікт в Україні мав дуже негативний вплив на користування економічними, соціальними та культурними правами, такими як право на освіту, право на здоров'я, право на соціальне забезпечення, право на їжу та воду та право на здорове довкілля. Цей вплив не обмежується випадками, коли ці права були безпосередньо порушені, але також є результатом загального стану руйнування та порушення надання життєво важливих послуг (освіта, охорона здоров'я, виробництво продуктів харчування тощо) у країні. Крім того, місія хотіла б наголосити, що особливу увагу необхідно приділити особам, які належать до вразливих груп, таким як жінки, діти, люди похилого віку або особи з інвалідністю. Усі порушення МППЛ тягнуть за собою відповідальність відповідної держави. Крім того, найсерйозніші з них можуть спричинити індивідуальну кримінальну відповідальність за воєнні злочини та злочини проти людяності.

Друга місія поділяє сумніви, висловлені першою місією, щодо того, чи може напад Росії на Україну сам по собі кваліфікуватися як «широкомасштабний або систематичний напад, спрямований проти будь-якого цивільного населення», що створює контекст для злочинів проти людяності. Проте вона повністю підтримує висновок про те, що деякі схеми насильницьких дій, що порушують МППЛ, які неодноразово були задокументовані під час конфлікту, такі як цілеспрямовані вбивства, насильницькі зникнення або викрадення цивільних осіб, відповідають цій кваліфікації, і що будь-який окремий насильницький акт такого типу, скоєний як частина такого нападу та з відома про нього, є злочином проти людяності. Друга місія також зазначає, що такі схеми стали більш очевидними у період, що розглядається у цьому звіті.

Висновки цього звіту, як і в першому звіті, є попередніми. Це пов'язано з обмеженим часом для підготовки цього звіту, триваючим характером збройного конфлікту в Україні, складністю ситуації в Україні, великим масштабом ймовірних порушень, зловживань та злочинів, скоєних там, а також труднощами, властивими збору доказів у такій ситуації. Тим не менш, друга місія змогла виявити певні тривожні моделі поведінки, які потребують подальшого розслідування та розгляду компетентними національними чи міжнародними органами. Друга місія переконана, що Незалежна міжнародна комісія з розслідування подій в Україні (НМКРПУ), створена Радою ООН з прав людини, зможе, у рамках свого однорічного мандату, надати поглиблений аналіз ситуації в Україні. Міжнародна гуманітарна комісія зі встановлення фактів (МГКВФ) могла б корисно доповнити роботу органів ООН та ОБСЄ, якщо Україна та Російська Федерація погодяться скористатися її послугами. Питання відповідальності держави мають розглядатися Міжнародним судом ООН, ЄСПЛ або іншим судовим органом. Питання індивідуальної кримінальної відповідальності мають розглядатися, і вже розглядаються, національними судами в Україні, Російській Федерації чи третіх країнах, або МКС, завжди за повного дотримання гарантій справедливого судового розгляду.

Коментарі України до Звіту Місії експертів, створеної для розгляду порушень міжнародного гуманітарного права та права прав людини, воєнних злочинів та злочинів проти людяності, скоєних під час агресивної війни Росії проти України

1. Беручи до уваги положення Розділу VI.B.2 Звіту [сторінки 112-114], важливо зазначити, що 25 квітня 2022 року Офіс Прокурора Міжнародного кримінального суду став учасником Спільної слідчої групи (далі – ССГ) для розслідування злочинів, скоєних під час збройної агресії проти України, приєднавшись до України, Польщі та Литви. Естонія, Латвія та Словаччина стали членами ССГ 30 травня 2022 року. Водночас, з метою створення правової основи для співпраці з Міжнародним кримінальним судом та приведення її у відповідність до положень Римського статуту, до Кримінального процесуального кодексу України було внесено зміни Законом України від 3 травня 2022 року № 2236-IX «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо співробітництва з Міжнародним кримінальним судом» шляхом доповнення його новим розділом IX-2 «Особливості співробітництва з Міжнародним кримінальним судом».
2. Важливо підкреслити, що всі іноземні громадяни та особи без громадянства, які беруть участь у міжнародному збройному конфлікті на боці України як військовослужбовці Збройних Сил України, є законними комбатантами і перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права, включаючи імунітет від притягнення до суду за сам факт участі у збройному конфлікті. Питання військової служби у Збройних Силах України іноземних громадян та осіб без громадянства регулюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу». Україна ратифікувала Міжнародну конвенцію про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням та навчанням найманців. Стаття 447 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за найманство.
3. «Цей факт також ускладнює процедуру визначення точної кількості українців, які загинули в Криму. Під час зустрічі, що відбулася у Києві з Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим, місію поінформували, що важко підтвердити, чи є правильною кількість у 48 загиблих українців станом на середину травня. Деякі інші загиблі можуть бути громадянами України, яким було незаконно нав'язано російське громадянство.» [сторінка 25 Звіту]. Коментар України: за даними Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим станом на липень 2022 року, із 108 мешканців Криму, підтверджених загиблими внаслідок участі у бойових діях на материковій частині України у складі російських збройних сил, 57 були ідентифіковані як громадяни України. Що ускладнює встановлення точних цифр, так це те, що деякі із загиблих можуть бути громадянами України, яким було незаконно нав'язано російське громадянство, яке Україна не визнає, тоді як інші можуть бути росіянами, які незаконно проживали в окупованих Криму та Севастополі.
4. «Під час свого візиту в Україну місія змогла отримати інформацію від Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим про незаконний призов на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) Криму.» [сторінка 32 Звіту]. Коментар України: згідно з оголошенням окупаційної адміністрації в Криму від 4 липня 2022 року, вона видала «Наказ про комісію з мобілізації громадян у республіці Крим». Цей «наказ» також передбачає створення відповідних муніципальних комісій нижчого рівня. Цей крок окупаційної адміністрації свідчить про те, що Російська Федерація може готуватися до проведення незаконної мобілізації на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Водночас, призовні кампанії проводяться регулярно двічі на рік (навесні та восени) з 2015 року. Призовники — це чоловіки віком від 18 до 27 років. Наразі окупанти незаконно провели 14 призовних кампаній, примусивши близько 34 000 кримчан служити у російських збройних силах. 1 квітня 2022 року окупаційна адміністрація розпочала 15-ту незаконну призовну кампанію. Росія планувала призвати загалом 134 500 призовників, у тому числі на ТОТ Криму та Севастополя.
5. «З моменту вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року Росія була звинувачена у використанні самохідних термобаричних ракетних установок.» [сторінка 51 Звіту]. Коментар України: важливо зазначити, що російські збройні сили використовують реактивні системи залпового вогню, здатні застосовувати термобаричні боєголовки «ТОС-1» (так званий «Буратіно») та «ТОС-1а» (так званий «Солнцепьок») при атаці українських міст. Це безпосередньо загрожує життю цивільного населення, враховуючи зону ураження та рівень невибіркового впливу такої зброї. Наприклад, площа, яка може бути повністю випалена «Солнцепьоком», становить до 40 000 квадратних метрів, і це здійснюється повністю некерованими ракетами.
6. «Згідно з повідомленнями ЗМІ, українські сили застосували касетні боєприпаси в Гусарівці Харківської області 6 або 7 березня 2022 року, коли Росія окупувала село.» [сторінка 50 Звіту]. Коментар України: з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України не було зареєстровано жодних кримінальних проваджень за фактами застосування Збройними Силами України касетних боєприпасів, ракетних комплексів «Точка-У» чи інших заборонених видів озброєння.
7. «Інцидент, що стався у селі Вільхівка Харківської області 27 березня 2022 року...» [сторінка 69 Звіту]. Коментар України: з 24 лютого 2022 року було порушено два кримінальні провадження за фактами можливого жорстокого поводження з військовополоненими. Одне з них ґрунтується на факті можливого жорстокого поводження з військовополоненими невстановленими особами у військовій формі 27 березня 2022 року на Харківщині; а інше — на факті можливого жорстокого поводження з військовополоненими представниками добровольчого батальйону поблизу села Дмитрівка Бучанського району Київської області. Вживаються всі необхідні заходи для забезпечення всебічного та незалежного розслідування обставин цих кримінальних правопорушень, досудове розслідування триває.
8. «Судові процеси здебільшого викликали позитивну реакцію. Проте, можна почути і слова застереження, особливо в юридичних наукових колах. Дотримання гарантій справедливого судового розгляду під час судових процесів викликає сумніви.» [сторінка 75 Звіту]. Коментар України: щодо права на справедливий судовий розгляд та належну правову процедуру В. Шишимаріна, А. Бобікіна та А. Іванова ми хотіли б повідомити наступне. Кримінальний кодекс України встановлює, що явка із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення є обставинами, що пом'якшують покарання. Враховуючи ці положення українського законодавства, А. Бобікін та А. Іванов, свідчивши щодо обставин, які розслідувалися, сприяли розслідуванню злочину, в якому їх було звинувачено. Внаслідок цього суд взяв до уваги таку поведінку підсудних та визначив її як обставину, що пом'якшила їхнє покарання. Що стосується В. Шишимаріна, на стадії досудового розслідування він визнав себе винним у інкримінованому злочині лише тоді, коли було проведено більшість слідчих дій, що вказували на нього як на злочинця. Його захисник (адвокат В. Овсянніков) був присутній на всіх судових засіданнях, а слідчі дії щодо підозрюваного також проводились за його безпосередньої участі. Під час досудового розслідування та судового розгляду були встановлені факти, які достовірно свідчать про те, що В. Шишимарін не міг вважатися військовослужбовцем, який діяв за наказом командира. Призначене засудженому покарання перебуває в межах санкції статті та відповідає тяжкості злочину, враховуючи дві обтяжуючі обставини, встановлені судом. Кримінальне законодавство передбачає можливість, на прохання засудженого, змінити вирок на строковий, визначаючи конкретний термін відбування покарання. Жодних скарг ані від В. Шишимаріна, ані від його адвоката щодо неналежних умов тримання, тортур чи нелюдського поводження не надходило. Відповідно до українського законодавства, особи, які перебувають під вартою в залі суду, залишаються за відповідним бар'єром. Такий бар'єр, зокрема скляна кабіна, забезпечує необхідну ізоляцію підсудних, гарантований захист учасників судових засідань від неправомірних дій підсудних, а також захист самих підсудних. Той факт, що підсудні перебувають за скляним бар'єром, передбачений українським законодавством і жодним чином не спричинив жодної упередженості в суді. Презумпція невинуватості для кожного підсудного була безумовно дотримана, а їхнє право на захист та справедливий судовий розгляд було забезпечено (наприклад, усі вироки засуджених були оскаржені їхніми захисниками). З огляду на вищезазначене, припущення про порушення презумпції невинуватості є недостатньо обґрунтованими у Звіті.

08 липня 2022 року