VI. Забезпечення Підзвітності за Воєнні Злочини, Порушення Прав Людини та Злочини проти Людяності

а. Механізми Встановлення Фактів

Ймовірні порушення міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини, а також звинувачення у воєнних злочинах та злочинах проти людяності, скоєні в поточному конфлікті в Україні, повинні бути належним чином розслідувані. Зобов'язання робити це випливає з договорів, таких як Женевські конвенції 1949 року та Додатковий протокол I 1977 року, а також відповідних договорів з МППЛ та звичаєвих норм. Розслідування з метою кримінального переслідування здійснюється прокуратурами, судами та правоохоронними органами на національному чи міжнародному рівнях і буде розглянуто у наступних двох підрозділах. Проте, у багатьох останніх конфліктах таке кримінально-правове розслідування часто доповнювалося діяльністю механізмів встановлення фактів або розслідування, які не мають на меті надати детальні докази окремих злочинів та ідентифікувати їхніх виконавців, а скоріше, зосереджуються на встановленні фактів, щоб сприяти мирному врегулюванню міжнародних спорів.⁶⁴¹ Основне завдання механізмів встановлення фактів або розслідування, отже, полягає у перевірці достовірності звинувачень у тому, що певні інциденти сталися. Ці механізми можуть також здійснити попередню (prima facie) правову оцінку інцидентів, з'ясовуючи, чи є розумні підстави вважати, що ці інциденти можуть становити порушення міжнародних стандартів, зазвичай МГП та МППЛ.

У контексті конфлікту в Україні було використано кілька механізмів встановлення фактів або розслідування. Одним із них є Московський механізм ОБСЄ, у рамках якого було підготовлено поточний звіт. Як зазначено в Розділі II вище, Московський механізм, створений у 1991 році та активований з того часу десять разів, дає можливість державам-учасницям ОБСЄ запросити місію у складі до трьох експертів для підготовки, бажано протягом трьох тижнів, звіту щодо розгляду конкретного питання або проблеми, пов'язаної з людським виміром, збору інформації про таке питання або проблему з будь-яких доступних джерел та, якщо це можливо, використання своїх добрих послуг та посередницької служби для сприяння діалогу та співробітництву між державами-учасницями ОБСЄ. Як також уже зазначалося у Розділі II, перша місія, завданням якої було встановлення фактів про порушення міжнародного гуманітарного права та права прав людини, воєнні злочини та злочини проти людяності, скоєні в Україні з 24 лютого 2022 року, була створена 15 березня і підготувала свій звіт 5 квітня 2022 року (звіт був представлений Постійній раді ОБСЄ 12 квітня 2022 року і став публічним через день).⁶⁴² Поточна місія, наділена практично ідентичним мандатом, була створена 7 червня 2022 року і подала свій звіт 28 червня 2022 року.

Паралельно з місією експертів ОБСЄ, аналогічна місія була створена 4 березня 2022 року в рамках ООН, Радою ООН з прав людини (РПЛ). Ця Незалежна міжнародна комісія з розслідування подій в Україні (НМКРПУ) була створена для забезпечення підзвітності за порушення прав людини та зловживання МГП, пов'язані з агресією Росії проти України, та припинення безкарності.⁶⁴³ Її широкий мандат включає розслідування всіх ймовірних порушень та зловживань правами людини та порушень МГП, а також пов'язаних злочинів у контексті агресії проти України з боку Російської Федерації; ідентифікацію, де це можливо, осіб та суб'єктів, відповідальних за такі зловживання та порушення; та надання рекомендацій, зокрема щодо заходів підзвітності, включаючи питання індивідуальної кримінальної відповідальності та доступу до правосуддя для жертв. Таким чином, мандат НМКРПУ є ширшим, ніж мандат двох місій експертів ОБСЄ, який фактично обмежувався першим із трьох завдань. НМКРПУ складається з трьох експертів: пана Еріка Мосе (Норвегія), пані Ясмінки Джумхур (Боснія та Герцеговина) та пана Пабло де Грайффа (Колумбія). Вона була створена на початковий термін в один рік і мала надати усне оновлення про свою роботу РПЛ ООН у вересні-жовтні 2022 року та подати всеосяжний письмовий звіт у лютому-квітні 2023 року.

12 травня 2022 року Рада ООН з прав людини звернулася до НМКРПУ з проханням розглянути події, що сталися в районах Київської, Чернігівської, Харківської та Сумської областей наприкінці лютого та в березні 2022 року, коли ці регіони перебували під тимчасовою окупацією Російської Федерації.⁶⁴⁴ Висновки щодо цих подій мали бути представлені під час усного оновлення та включені до звіту. 7-16 червня 2022 року члени НМКРПУ здійснили поїздку в Україну для зустрічі з різними співрозмовниками, включаючи жертв та свідків ймовірних порушень МГП та МППЛ. Під час свого перебування в Україні вони відвідали Київ, Львів, Ірпінь, Бучу, Харків, Суми, Тростянець та Охтирку.⁶⁴⁵ Висновки цього візиту або будь-які інші висновки, до яких могла б дійти НМКРПУ, не були відомі станом на 25 червня 2022 року, і тому друга місія не могла покладатися на них у своєму звіті.

Друга місія нагадує, що на додаток до механізмів, створених у рамках міжнародних організацій, деякі договори, застосовні у конфлікті в Україні, також створюють спеціальні органи для встановлення фактів. Це стосується Міжнародної гуманітарної комісії зі встановлення фактів (МГКВФ), створеної статтею 90 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій.⁶⁴⁶ МГКВФ є постійним міжнародним органом, що складається з 15 експертів, який може розслідувати звинувачення у серйозних порушеннях та значних порушеннях МГП, скоєних у міжнародних збройних конфліктах. Вона може робити це стосовно держав, які погодились на її юрисдикцію шляхом загальної декларації або на основі ad hoc (спеціальної) згоди. Наразі понад 70 держав, включаючи Україну, зробили загальну декларацію. Російська Федерація також зробила це, але відкликала декларацію 23 жовтня 2019 року. Проте, ad hoc згода на діяльність МГКВФ все ще була б можливою, і друга місія переконана, що розслідування, проведене МГКВФ, корисно доповнило б роботу інших, вищезгаданих механізмів встановлення фактів.

Як зазначила перша місія, на додаток до механізмів встановлення фактів або розслідування, які вже діють і використовуються або могли б використовуватися щодо конфлікту в Україні, існує також ініціатива, спрямована на створення постійного незалежного механізму розслідування (НМР), висунута деякими державами, такими як Нідерланди, та деякими НУО, такими як Міжнародна комісія юристів.⁶⁴⁷ За прикладом, встановленим Міжнародним, неупередженим та незалежним механізмом для Сирії (МННМ) та Незалежним механізмом розслідування для М'янми (НМРМ), НМР мав би завдання збирати докази, які будуть використовуватися переважно у міжнародних чи національних кримінальних провадженнях. На момент подання цього звіту перспективи цієї ініціативи залишалися незрозумілими.⁶⁴⁸

Друга місія бажає додати, що завдання зі встановлення фактів щодо конфлікту в Україні, хоча й без будь-якого формального мандату, з моменту початку конфлікту виконувалися різними українськими та неукраїнськими неурядовими організаціями. Ці організації частково покладалися на публічну інформацію з відкритих джерел, але багато з них також збирали докази за допомогою супутникових знімків та візитів на місця або свідчень, а також опитували жертв та свідків. Серед таких організацій, зокрема, Платформа для розслідування воєнних злочинів в Україні - Коаліція «5 ранку» (що об'єднує 16 українських НУО), Платформа «Трибунал для Путіна», Bellingcat, Amnesty International, Human Rights Watch та багато інших організацій. Друга місія високо оцінює роботу цих організацій та те, що вони поділилися деякими висновками цієї роботи з місією, і наголошує на важливості конструктивного співробітництва між різними суб'єктами, які займаються подібною діяльністю.

Б. Механізми Відповідальності

Як зазначено в Розділі III.C.1-2, будь-які порушення міжнародного права, включаючи МГП та МППЛ, де-юре або де-факто органами держави, а також приватними суб'єктами, дії яких можуть бути приписані державі, викликають міжнародну відповідальність цієї держави.⁶⁴⁹ Крім того, деякі кваліфіковані порушення МГП, а також певні насильницькі дії, скоєні в рамках широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти будь-якого цивільного населення, із знанням про такий напад, викликають індивідуальну кримінальну відповідальність.

1. Відповідальність Держави

Відповідальність Російської Федерації за ймовірні порушення МГП та МППЛ та/або за інші ймовірні порушення, скоєні під час конфлікту в Україні, наразі є предметом принаймні двох міждержавних судових проваджень. Одне відбувається в Міжнародному Суді ООН (МС ООН), інше — у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ).

МС ООН, головний судовий орган Організації Об'єднаних Націй,⁶⁵⁰ є компетентним розглядати та вирішувати будь-які правові спори, подані йому державами. 26 лютого 2022 року Україна подала позов проти Російської Федерації відповідно до Конвенції 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.⁶⁵¹ Заява стосується звинувачень, висунутих Російською Федерацією проти України, що остання скоїла акти геноциду в Донецькій та Луганській областях України, та використання цих звинувачень для юридичного виправдання «спеціальної військової операції» проти України, розпочатої 24 лютого 2022 року. Україна вимагає від МС ООН визнати, що звинувачення є неправдивими і що вони не можуть бути використані як юридичне виправдання застосування Росією сили проти України. На момент подання цього другого звіту, МС ООН все ще продовжує розглядати цю справу. Проте, 16 березня 2022 року, задовольнивши запит України про тимчасові заходи, він зобов'язав Російську Федерацію «негайно призупинити військові операції, розпочаті 24 лютого на території України» та «забезпечити, щоб будь-які військові або нерегулярні збройні підрозділи, які можуть бути спрямовані або підтримані нею, а також будь-які організації та особи, які можуть підлягати її контролю або керівництву, не вживали жодних кроків для сприяння військовим операціям».⁶⁵² Наказ досі не виконано.

Наразі в ЄСПЛ перебуває шість міждержавних справ між Україною та Російською Федерацією (в одній справі — навпаки). Ці справи стосуються різних подій, що відбулися у відносинах між двома країнами з 2014 року, таких як незаконна окупація та анексія Криму (2014) або збиття рейсу MH17 Малайзійських авіаліній (2014). 28 лютого 2022 року Україна подала запит до ЄСПЛ про застосування термінових тимчасових заходів щодо Російської Федерації у зв'язку з «масовими порушеннями прав людини, які скоюються російськими військами в ході військової агресії проти суверенної території України». 1 березня 2022 року ЄСПЛ задовольнив цей запит, вказавши Російській Федерації «утримуватися від військових дій проти цивільного населення та цивільних об'єктів, включаючи житлові приміщення, машини швидкої допомоги та інші спеціально захищені цивільні об'єкти, такі як школи та лікарні, та негайно забезпечити безпеку медичних установ, персоналу та машин швидкої допомоги на території, що перебуває під нападом або облогою російськими військами».⁶⁵³

Тимчасові заходи не були дотримані, і майбутні рішення мають ще менший шанс бути такими, з огляду на закон, прийнятий Російською Федерацією 11 червня 2022 року, який передбачає, що країна «не виконуватиме рішення Європейського суду з прав людини, які набувають чинності після 15 березня 2022 року».⁶⁵⁴ Закон є реакцією на виключення Російської Федерації з Ради Європи, через що Російська Федерація перестала бути пов'язаною ЄКПЛ 16 березня 2022 року, хоча ЄСПЛ мав компетенцію розглядати справи, пов'язані з подіями, що відбулися під юрисдикцією Російської Федерації, до 16 вересня 2022 року. У тій мірі, в якій ці справи стосуються порушень МППЛ у поточному конфлікті, висновки першої та другої місії можуть бути доречними для них.

2. Індивідуальна Кримінальна Відповідальність

І перша, і друга місія дійшли висновку, що існують розумні підстави вважати, що у поточному конфлікті в Україні були скоєні воєнні злочини та злочини проти людяності, здебільшого, хоча й не виключно, військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації. Розслідування та/або кримінальне переслідування звинувачень у таких злочинах уже розпочато як на національному рівні, особливо в Україні, так і на міжнародному рівні, перед Міжнародним кримінальним судом (МКС). Існує також ініціатива, спрямована на створення спеціального трибуналу для України.⁶⁵⁵ Оскільки цей трибунал, згідно з наявними пропозиціями,⁶⁵⁶ матиме юрисдикцію виключно щодо злочину агресії, він далі не обговорюється у цьому звіті, оскільки це не входить до мандату другої місії.

На національному рівні, що не дивно, Україна наразі є найбільш активною у розслідуванні та судовому переслідуванні міжнародних злочинів та інших правопорушень, скоєних на її території та, здебільшого, проти її громадян. Як уже зазначалося вище (див. Розділ V.A.4), станом на 25 червня 2022 року Офіс Генерального прокурора України зареєстрував майже 20 000 кримінальних справ, пов'язаних зі злочинами згідно з міжнародним правом. 18 805 стосуються воєнних злочинів, 73 — акту агресії, 18 — пропаганди війни та 634 — інших.⁶⁵⁷ Станом на цю ж дату, два судові процеси завершилися вироком в українських судах (у Києві та Полтаві). Розслідування міжнародних злочинів та інших правопорушень, скоєних на території України, також проводилося і перші звинувачення були висунуті в Російській Федерації, переважно щодо іноземців, які приєдналися до українських збройних сил (Розділ V.A.4). Проблематичний характер судових процесів, проведених так званими Донецькою та Луганською «народними республіками», вже було висвітлено у цьому звіті (Розділи V.A. 1 та V.A.4). Друга місія бажає ще раз повторити, що зобов'язання розслідувати міжнародні злочини та притягати до відповідальності їхніх виконавців не обмежується злочинами, скоєними іншою стороною конфлікту. Окрім України та Російської Федерації, кілька інших країн, які не є стороною поточного конфлікту, відкрили розслідування злочинів, скоєних на території України. Деякі справи стосуються злочинів, скоєних громадянами цих країн, які приєдналися до тієї чи іншої сторони конфлікту (іноземні бійці,⁶⁵⁸ добровольці, які займалися мародерством,⁶⁵⁹ тощо). Інші стосуються міжнародних злочинів, особливо воєнних злочинів, скоєних переважно військовослужбовцями російських збройних сил.⁶⁶⁰ Треті країни також залучені до розслідування, яке проводиться українськими правоохоронними органами, наприклад, шляхом надання судових експертів.⁶⁶¹ Крім того, вже наприкінці березня 2022 року Польща, Литва та Україна створили Спільну слідчу групу під егідою Євроюсту. Ця група має допомогти Україні у зборі доказів злочинів, скоєних на її території.⁶⁶² У рамках Європейського Союзу Європейський ордер на арешт може бути використаний як корисний інструмент для забезпечення того, щоб виконавці міжнародних злочинів не уникнули правосуддя, переїхавши до іншої країни ЄС. Європейський ордер на арешт зобов'язує держави ЄС арештовувати та передавати до іншої держави ЄС осіб, підозрюваних у певних серйозних злочинах, включаючи «злочини, що підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду».⁶⁶³

На міжнародному рівні, МКС, постійний суд, створений Римським статутом у 1998 році, компетентний розслідувати та переслідувати певні міжнародні злочини, а саме воєнні злочини та злочини проти людяності, скоєні на території України під час поточного конфлікту. МКС займається ситуацією в Україні на підставі звернення, зробленого на початку березня 2022 року 41 державою-учасницею Римського статуту МКС.⁶⁶⁴ Хоча ні Україна, ні Російська Федерація не ратифікували Римський статут, МКС може діяти на підставі цього звернення завдяки тому, що 9 квітня 2014 року та 8 вересня 2015 року Україна зробила дві декларації відповідно до Статті 12(3) Римського статуту, надаючи МКС юрисдикцію над будь-якими злочинами, скоєними на її території з 21 листопада 2013 року. Прокурор МКС Карім А. Хан відкрив розслідування 2 березня 2022 року і з того часу здійснив принаймні два візити в Україну. На момент подання цього звіту розслідування ситуації в Україні все ще триває, і жодних окремих обвинувачених осіб ще не було ідентифіковано, ордерів на арешт не видано і справ не відкрито.

Під час візиту до Києва друга місія дізналася, що кримінальне законодавство України має бути змінене для полегшення співпраці між Україною та МКС.⁶⁶⁵ Така зміна є бажаною, як і набуття чинності суттєвою поправкою до Кримінального кодексу України, що переглядає його текст, щоб зробити його повністю сумісним із Римським статутом МКС. Проект поправки такого типу був прийнятий Верховною Радою України ще 20 травня 2021 року, але досі не був підписаний Президентом Зеленським.⁶⁶⁶ Друга місія зазначає, що приведення українського законодавства у повну відповідність до Римського статуту МКС є бажаним і що цей крок також сприятиме майбутній ратифікації Римського статуту Україною, що має розглядатися як один із правових пріоритетів країни.